10 дуже красивих рослин для вуличних кашпо

Вуличні кашпо — простий спосіб швидко перетворити ділянку, балкон чи терасу без складного перепланування саду. У них можна вирощувати як яскраві квітучі рослини, так і декоративні ліани з ефектним листям.

Головне — підібрати культури під конкретні умови: одні добре почуваються на сонці, інші краще ростуть у півтіні або навіть у затінених куточках. Ось 10 красивих рослин, які чудово виглядають у вуличних кашпо й можуть стати головною окрасою саду.

1. Петунія

• Де садити: сонячне місце.

Петунія — справжня королева саду й городу, яка прикрасить навіть найнепримітніші куточки ділянки. Вона має безліч забарвлень — яскравих, пастельних, двоколірних. Трапляються петунії навіть із майже чорними квітами, наприклад гібрид «Софістика Блекберрі F1».

Для невеликих кашпо й підвісних ящиків об’ємом до 5 л обирайте кущові петунії. Вони формують компактні «шапочки» з великою кількістю квітів і, як правило, не потребують частих стрижок. Ампельні та каскадні різновиди можуть випускати пагони до 1,5 м завдовжки. Для рясного й пишного цвітіння їм потрібен великий об’єм ґрунту. Якщо хочете побачити такі петунії у всій красі, садіть їх у кашпо об’ємом не менше 10–15 л. Гігантським гібридам серії «Тайдел Вейв» краще взагалі підібрати ємності від 50 л на один кущ.

Для якісного росту петуніям знадобляться регулярні поливи, щотижневі підживлення та стрижки. Час від часу потрібно прищипувати пагони, що вибиваються, а в середині літа зробити кардинальне обрізання для повторного пишного цвітіння.

2. Бегонія

• Де садити: добре освітлене місце, куди не потрапляють прямі сонячні промені в полуденні години.

Для вирощування у вуличних кашпо використовують два різновиди бегонії — вічноквітучу та бульбову. Перша відрізняється скромними квітами, декоративним листям і невибагливістю. Рослину потрібно поливати в міру підсихання верхнього шару ґрунту в кашпо. Вічноквітуча бегонія добре переносить спеку й похолодання та не втрачає декоративності після злив.

Бульбова бегонія більш примхлива. Поливи мають бути помірними. Перш ніж зволожувати ґрунт, дочекайтеся, щоб його поверхня підсохла. Лийте воду по краю горщика, щоб не спровокувати загнивання бульби й основи стебла. Великі, найчастіше махрові квіти можуть опадати після дощів. Але цей різновид бегонії виглядає розкішніше, ніж вічноквітуча.

Будь-яку бегонію варто підживлювати кожні два тижні комплексними добривами з підвищеним вмістом калію та фосфору. А ще потрібно обробляти рослини фунгіцидами, щоб запобігти появі грибкових захворювань. Обприскуйте бегонії препаратами раз на місяць, а після затяжних дощів можна провести позачергову процедуру.

3. Пеларгонія

• Де садити: добре освітлене місце, куди не потрапляють прямі сонячні промені.

Пеларгонія зональна, або герань, довгий час асоціювалася з квіткою, що прикрашала підвіконня бабусь і державних установ. Тепер рослина знову в моді — її активно використовують у садовому дизайні. Крім звичних сортів із прямими стеблами, є й цікаві варіанти ампельної плющолистої пеларгонії, яка красиво виглядає в підвісних кашпо.

Якщо хочеться чогось незвичного, зверніть увагу на королівські, або англійські, пеларгонії. Вони мають різьблене листя й строкаті квіти з контрастними прожилками або плямами. До речі, цей різновид відрізняється нейтральним запахом — знаю, що деякі не люблять герань саме через характерний аромат.

Пеларгонію можна вирощувати як однорічник або забрати додому перед осінніми заморозками. Вона добре почуватиметься як кімнатна квітка.

4. Бальзамін (Розрив-трава)

• Де садити: тінь або півтінь.

Прикрасити темні куточки саду — завдання із зірочкою. Більшості рослин усе ж потрібне сонце. Бальзамін став для мене справжньою знахідкою — нарешті вдалося озеленити територію навколо ґанку, яка постійно перебуває в тіні.

Ще одна перевага бальзаміну — невибагливість. Квітка не любить частих поливів: зволожувати ґрунт треба лише в міру підсихання верхнього шару. А ще рослина, на відміну від тієї ж петунії, добре переносить опади. Навіть після сильних злив квіти не втрачають форму. Бальзаміни не потрібно стригти й прищипувати — вони самі по собі ростуть пишною кулькою. Доведеться хіба що щотижня вносити добрива для квітучих рослин.

Бальзаміни можуть бути кущовими й ампельними. Перші потужніші й виростають до 30–40 см заввишки, другі ростуть компактно, з пониклими стеблами, що красиво виглядає в підвісних кашпо. Суцвіття бальзаміну бувають простими й махровими, білого, кремового, рожевого, помаранчевого та червоного кольору. Мені найбільше подобаються червоні бальзаміни — вони контрастують із темно-зеленим листям.

5. Колеус

• Де садити: у півтіні або в добре освітленому місці, куди не потрапляють прямі сонячні промені в полуденні години.

Колеус вражає контрастним забарвленням листя — від глибоких темних відтінків до кислотно-рожевих і салатових. Навіть дрібні суцвіття-волоті тьмяніють на тлі неймовірної краси самих кущиків. До речі, рекомендую прищипувати квіти, щоб рослини були пишнішими.

Колеус класно виглядає в кашпо з іншими рослинами, створюючи високий ярус. Мені сподобалося доповнювати яскраве листя ліаною з вербейника монетчастого.

Догляд досить простий. Стежте, щоб ґрунт у горщику завжди був злегка вологим. Щотижня підживлюйте кущики комплексними добривами для декоративно-листяних рослин. Восени до приходу заморозків можна забрати колеуси додому й вирощувати як кімнатну квітку.

6. Лобелія

• Де садити: у добре освітленому місці або легкій півтіні.

Мої улюблені сорти лобелії — «сапфір» та «імператор вільям» із насичено-синіми квітками. Перший належить до ампельних різновидів і випускає пагони завдовжки до 50 см. Другий має компактну кущову форму й виростає лише до 15 см. Крім популярного синього забарвлення, квіти лобелії можуть бути білими, рожевими та біло-блакитними.

Ампельним лобеліям потрібно більше свободи — садіть їх у горщики об’ємом 3–5 л. Кущові сорти розвиваються скромніше — їм достатньо 1–2 л. Лобелії вирощують просто так або додають у композиції до інших рослин, наприклад до дихондри, пеларгоній чи бакопи.

Квітка вважається невибагливою: стежте, щоб ґрунт завжди був помірно вологим, і проводьте підживлення комплексними добривами з підвищеним вмістом фосфору та калію кожні 7–10 днів. Знайти кущики можна чи не в кожному садовому центрі, хоча я щороку вирощую розсаду лобелії сама — це дуже просто.

7. Бакопа

• Де садити: сонячне місце.

Бакопа нагадує мені пухнасті зефірні хмаринки. Рослина з тонкими пагонами, дрібним листям і мініатюрними квітами утворює симпатичні щільні шапки. Буває три забарвлення — біле, блакитне й рожеве. Мені подобається поєднувати всі в одному горщику — виходить дуже ніжна ошатна композиція. Зазвичай розміщую по три саджанці в шестилітровому кашпо.

Бакопу потрібно поливати часто, щоб ґрунт завжди був помірно вологим. При найменшому пересиханні ґрунту квіти зникають. Але після поливу рослина швидко відновиться й випустить нові бутони. Щоб кущик був щільнішим і схожим на кульку, прищипуйте витягнуті пагони — це стимулює розгалуження. Підживлюйте бакопу раз на 1–2 тижні добривами з підвищеним вмістом фосфору та калію.

8. Віола

• Де садити: добре освітлене місце.

Усім відомі братки радують багатою палітрою забарвлень — від білосніжного до майже чорного. Здебільшого в озелененні використовують яскраві й соковиті кольори — жовтий, синій, бузковий або червоний. Але все залежить від вашого смаку. Кущові різновиди добре виглядають у балконних і підлогових ящиках та горщиках. Ампельні сорти можна посадити в підвісні кашпо.

Стежте, щоб ґрунт у горщику завжди був вологим, — це обов’язкова умова для пишного цвітіння віоли. Раз на два тижні підживлюйте рослини комплексними добривами з підвищеним вмістом фосфору та калію.

До речі, віола розмножується самосівом. Я саджала її в кашпо кілька років тому, і тепер братки ростуть по всій ділянці. Але такий «бур’ян» не завдає клопоту й зацвітає ранньою весною найпершим.

9. Вербозілля лучне, або лізимахія

• Де садити: у тіні або півтіні.

Обожнюю цю рослину за дивовижну невибагливість і розкішний зовнішній вигляд. Вербозілля утворює безліч пагонів із зеленим або салатово-лимонним листям. Довжина пагонів може сягати 1 м і більше. Її можна вирощувати як ґрунтопокривну рослину, але мені більше подобається садити її в кашпо. Ліана красива сама по собі, хоча нерідко підсаджую її по краях кашпо до інших рослин, щоб створити ефектні каскади.

Усе, що потрібно, — регулярно поливати вербозілля, щоб ґрунт був помірно вологим. Хоча навіть якщо ви забудете це зробити, рослина не образиться. Вона прив’яне, але швидко відновиться після порції води. Для збереження декоративності й пишності не забувайте про підживлення. Я використовую добрива з рівномірним розподілом азоту, фосфору та калію раз на 1–2 тижні.

Восени я не викидаю рослину. Обрізаю пагони по периметру кашпо й просто залишаю в саду. Раніше напередодні заморозків пересаджувала рослину на грядку. Але, як показала практика, лізимахія чудово зимує просто в горщику без укриття й поливів. Навесні вербейник прокидається й починає випускати свіжі соковиті пагони. Достатньо розрізати земляну грудку на кілька частин і розсадити по нових кашпо, якщо хочете розмножити рослину. За кілька років лізимахії в моєму саду стало так багато, що я забезпечила ліаною всіх сусідів.

10. Дихондра

• Де садити: сонячне місце.

Ще одна ефектна ліана із зеленим або оксамитовим сріблястим листям. Щільні каскади хороші самі по собі або в компанії з іншими рослинами, наприклад петуніями чи лобеліями. Насіння дихондри довго сходить, а розсада повільно розвивається, тому таким способом обзаводитися рослиною не рекомендую. Одного разу я купила готові кущики в садовому центрі, милувалася ними весь сезон, а восени забрала на зберігання додому. Уже третій рік поспіль ділю рослини, що перезимували, щоб прикрасити дачу сріблястими водоспадами. Якщо хочете так само, читайте про те, як зберегти дихондру взимку.

Рослина потребує частих поливів — не допускайте підсихання ґрунту, інакше листя може втратити декоративність. Підживлюйте дихондру раз на 10–14 днів добривами з однаковим вмістом азоту, фосфору та калію.