Про що не варто постійно запитувати свою дитину

Лідером батьківських питань, коли вони забирають дитину з дитячого садка, є питання «Як він сьогодні їв?»

Питання часто задається з тривогою в голосі в присутності дитини, яка в цей момент на думку деяких батьків повинна відчути провину або гордість залежно від того, чи з’їла вона сьогодні суп, котлету і кашу… Відповідати мені в таких випадках хотілося цитатами відомого доктора Комаровського «Дитина краще знає, коли і скільки їй треба їсти» і «Єдині «ліки», що у 100% випадків вирішують проблему виборчого апетиту, — це почуття голоду».

Не питайте: «Що ти сьогодні їв?». Запитайте: «Що було найцікавішим?».

Також дуже рекомендую відмовитися від регулярного питання: «Тебе сьогодні ніхто не кривдив?»

Саме питання вже містить посил дитині, що середовище дитячого садка вороже і слід очікувати, що будь-якої миті можуть образити. Дитина напружується, акцентує свою увагу на «образливих» діях одногрупників, може навіть почати провокувати своєю поведінкою інших дітей, щоб ті її «образили» і було про що розповісти мамі. Адже вона, як завжди, увечері запитає: “Тебе не кривдили?”

Запитайте краще: “З ким ти сьогодні грався?”

Лідер батьківських питань, адресованих школяру: “Що ти сьогодні отримав?”

Очікувана відповідь – перерахування кількості п’ятірок, четвірок, трійок або двійок. Сумно, якщо на цьому діалог закінчиться. Окрім позначок, дитина отримує досвід, емоції, враження, усмішки, синці та шишки… Запитайте, крім того: «Чому ти навчився? Що нового дізнався? Що було найцікавішим? Що найважчим? І моє улюблене запитання: «А якби прожити день наново, що б ти змінив?» Так ви не тільки отримаєте більше інформації про дитину, але й навчите її аналізувати свої помилки, підбивати підсумки.

Ще приклад не найвдалішого чергового питання: «Як успіхи?»

Це невинне питання мене саму в дитинстві дуже дратувало. Тому що успішним був не кожен день, а питання народжувало відчуття, що я маю бути щодня з успіхами… І ще негативний момент: у мене сформувалося внутрішнє переконання, що ділитися можна лише успіхами. Це зараз я розумію, що ділитися можна і потрібно не лише досягненнями, а й труднощами та розчаруваннями (але для цього мені знадобилися роки навчання психології та досвід особистої психотерапії).

Ганна Бикова, психолог, мама двох дітей

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: