Ти — втомлена матуся, і тебе дратує навіть власна дитина? Ми підкажемо, як повернути твій спокій

Молоді матусі – нова популярна інтернет-спільнота. Скільки бачимо форумів, груп для обговорення, відкритих чатів, де батьки публікують світлини, діляться відчуттями, обмінюються досвідом. Стрічка пістрявіє усміхненими й щасливими личками малюків та їх рідних, але все ж часто за такими дописами ховається втома й вигоряння, злість через рутинні дні, втома й роздратування.

Тутка сьогодні хоче запропонувати поглянути на себе збоку й не ігнорувати очевидних проблем. А вміти допомогти собі відновити сили й запаси життєвої енергії, які допоможуть стати справді щасливою мамою.

1. Як проявляється батьківське вигоряння

З народженням дитини будь-хто з батьків відчуває, що більше собі не належить. Наприклад, ви хотіли прийняти душ, а малюк прокинувся й заплакав. Ніби нічого страшного, але якщо такі ситуації відбуваються постійно, то накопичується втома, яка з часом може перерости у нервове виснаження, коли все валиться з рук, ні на що немає сил, а дитина дратує тим, що їй постійно щось від вас треба. Відчуття «я погана мати» додає до всього цього ще й почуття провини, а людям ваші скарги здаються вигаданими: як то так “важко”? Ви ж маєте пральну машинку і підгузки, а колись в полі дітей народжували, і нічого страшного.

Але нервова система – теж орган, як і всі інші, й він теж може захворіти. Хронічна втома часто призводить до емоційного вигорання. Цей стан внесено до Міжнародної класифікації хвороб і має він кілька стадій: від роздратування через дрібниці до повної апатії. І хоча немає універсальних способів відремонтувати себе, але напрямки, в яких треба діяти, є.

2. Не женіться за ідеальністю. Будьте просто доброю мамою

Вчені визначили, що ідеальні батьки вигоряють швидше. Ми прагнемо дати дитині все найкраще й виснажуємося настільки, що починаємо підвищувати голос на малюків та навіть ненавидіти їх. Саме такі батьки кричать на дітей в супермаркеті “Ти мене соромиш”, коли ті б’ються в істериці, бо вони ж всіх себе віддали малюкові, а той отак неправильно поводиться.

Найкраще визнати зразу: я – не ідеальна, всі припускаються помилок, бо кожна дитина індивідуальна, й підхід до виховання кожної різний. Гарна мама слухає та чує свою дитину, знає, коли треба посварити й навчити, перебуває з дитиною в тісному зв’язку і знає, що за все відповідальність нести не може й не мусить.

3. Візьміть себе «на ручки»

Зазвичай ми готові підтримати всіх навколо, а для самих себе у нас залишаються лише команди на кшталт “Що ти розкисла! Бери себе в руки, жінко!» і провина за черговий емоційний зрив. Але почуття провини виснажує і знесилює, а всі зміни на краще відбуваються тільки на підйомі душевних сил, на хвилі віри в себе та бажання жити. Коли підступають роздратування або гнів, психолог Людмила Петранівська рекомендує прислухатися до своїх відчуттів і не звинувачувати себе, а від душі пожаліти.

Запитайте себе, як ви можете зараз подбати про себе, що зробити – не тому що це треба, а тому що хочеться і приємно. Врешті турбота про себе – це турбота про рідних, адже для того, щоб ділитися з іншими своєю енергією, треба спочатку її мати. Пам’ятайте, як в літаку? «Спочатку одягніть кисневу маску на себе, а потім – на дитину».

4. Змініть вектор уваги з дитини на себе

Егоїстично скажете? Не поспішайте з висновками. Психологи сьогодні навперебій просять і радять: батьки – ви виховуєте дитину для світу, а не дитина виховує вас. Навчіть жити й для себе! Не треба займати собою весь вільний час дитини, дайте малюкам більше волі! Змиріться з тим і прийміть, що батьківство – не єдина і не остання ваша роль, і точно не найголовніша.

Повернімося на початок: дитина має пристосовуватися до вашого способу життя, а не навпаки!

Психолог Людмила Петранівська пише: Ви маєте право і можете переїжджати, йти у своїх справах, розлучатися, робити все, що вважаєте потрібним для вас. Дитина має право сумувати й плакати, висувати вимоги й протестувати, бо вона дитина”. Але дорослий – ви, і ви приймаєте важливі рішення, а не вона.

5. Знизьте стандарти

Не порівнюйте себе з Інста-матусями, переглянете свої очікування і вимоги. У чому їх можна пом’якшити? Що можна делегувати, а чого можна не робити взагалі? Може, вистачить одного прибирання раз на 2 тижні, а замість того, щоб готувати їжу самій, ви іноді будете замовляти їжу додому? Або попросіть сусідку-пенсіонерку за невелику платню відводити дочку на танці? Може, час не звертати на дрібниці: плями на шкільній формі чи не попрасовані сорочки.

Мама й блогер Гейлі Хенгст пише про те, що материнство схоже на мільйон м’ячів, якими ви повинні жонглювати. Деякі з них точно впадуть. Ніхто не може впоратися з усім самотужки. Просіть про допомогу, це нормально.

6. Знайдіть джерело енергії

Батьки вкладають багато емоцій та сил у виховання дітей, і якщо ці ресурси не відновлюються, то виникають дисбаланс і те саме батьківське вигоряння. Шукайте способи поповнити запаси енергії: підіть кудись без дитини, робіть те, що вам подобається, не чекайте, коли близькі здогадаються, що вам потрібна допомога, а просіть про неї, витрачайте на себе час і гроші – щаслива мама для дитини в сто раз важливіша, ніж ще одна нова іграшка.

Психолог Лаура Мазза, мама 3 дітей, пережила післяпологову депресію, і у своєму блозі пише таке: “Коли стаєш матір’ю вперше, це схоже на торнадо, який заковтує вас, а потім випльовує. Брати няньку, спати, скидати малюка на партнера або відправляти дитину в ліжко, щоб приділити час собі, — це нормально. Ви ще досі індивідуальність. Вам не треба виснажувати себе, аби бути гарною матір’ю. Всі ми не можемо самі з усім впоратися. Навіть ваша знайома з доглянутим волоссям».

Якщо відчуваєте, що ви на межі й ні на що немає сил, зверніться до психолога. Також можна зателефонувати на телефон довіри.

7. Залишайтеся на зв’язку з дитиною

Можливо, у вашому дитинстві, коли ви злилися, сумували чи плакали, ваші батьки не знаходили в собі сил, щоб замість докорів і нотацій просто обійняти та втішити. Але ви можете передати своїм дітям іншу модель поведінки.

Коли ваша криза залишиться позаду, подумайте, що ви могли б змінити у стосунках з дитиною. Незалежно від того, чи будете ви тренувати емпатію, застосовувати теорію прив’язаності чи знайдете свій шлях, важливо дати дитині зрозуміти, що будь-які її почуття, навіть негативні (страх, ревнощі, невпевненість, роздратування, смуток), абсолютно законні та що ви допоможете їй прожити їх. Тому що добре самопочуття дитини залежить не від матеріальних умов, в яких вона живе, а від стосунків, в яких вона перебуває.

Більше інформації на тему батьківського вигорання

• Документальний фільм «Мама на нулі», проєкт Family Tree.
• Книга «Мама на нулі», Анастасія Ізюмська, Анна Куусмаа.
• Книга «Таємна опора. Прихильність в житті дитини», Людмила Петранівська.

А як ви даєте собі раду з батьківською втомою? Розкажіть і нам.