30 віршів про осінь для дітей українською мовою
Віршики про погоду восени
***
Осінь – загадкова гостя,
Непомітно прийшла в гості.
Там, де вже пройшла вона, –
Золотом блищить трава,
Там, де сіла відпочить,
Уже дощик капотить.
***
Знову осінь, люба осінь,
Чарує нас вона.
То – зеленаво-жовта, то червона,
А то – брунатно-золота.
То дощик накрапає,
То стелеться туман,
То небо – синє-синє
Й прозора чиста даль.
Віршики осінь і про природні явища восени
***
Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!
***
Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край!
***
Лісом осінь походила —
Все навкруг позолотила.
Залишила лиш ялинку
Їжачкові на хатинку.
***
Стежка, озеро, стіжок –
Все у падолисті,
І в гніздечку для пташок
Задрімав сухий листок,
Наче у колисці.
***
Непомітно з’явилася осінь –
День коротшим стає щодоби.
Глянь, берізки – уже златокосі,
І в дубів багряніють чуби.
Вже у теплі краї відлетіли
Сонцелюби – дзвінкі журавлі,
Не страшні їм тепер заметілі
На далекій південній землі.
Вірші про осінні місяці
ВЕРЕСЕНЬ
Про осінь кажуть: золота.
А я додав би: ще й багата.
Йдучи по селах і містах,
Вона несе з собою свято.
І я за щедрий урожай,
Який зібрати нам вдалося,
Вручу їй теплий коровай
І верес, вплетений в колосся.
ВЕРЕСЕНЬ
У вересня щедра рука.
— Заходьте! — він з двору гука.
І яблука трусить з гілок,
І сипле в портфелі сливок,
Солодкий зрива виноград —
І кожен з нас вересню рад.
Бо щедра, ой щедра рука
У вересня-садівника.
ВЕРЕСЕНЬ
Звозить Вересень в комори
Кавуни і помідори,
Спілих яблук, груш і слив
Цілі гори натрусив.
І вантажить гарбузи
На машини і вози…
Йде до гаю, де гриби
Виростають щодоби.
На чолі іскриться піт —
Сто турбот і сто робіт.
ЖОВТЕНЬ
Лісами жовтень сам іде,
Ще й у сопілочку гуде —
У різьблену, калинову:
— Чи птахи всі полинули?
Чи до зими готові
Дерева і звірята?
Це жовтню-лісникові
Усе потрібно знати.
Т. Коломієць
ЖОВТЕНЬ
Стоять осики на узліссі,
Тремтливі, голі та сумні,
Бо на зволоженій землі
Поволі тліє їхнє листя.
З туману скирта жовтобока
У небо нишком погляда,
І на чоло її сіда
Сонлива хмара сіроока.
А в лісі в їжаків на спинах
Під цокіт білочок рудих
Останні запашні гриби
Пливуть у шелесті осіннім.
ЖОВТЕНЬ
В жовтні жовте сонце гріє
Так, що все навкруг жовтіє.
Жовті квіти і листочки,
Жовті дині й огірочки,
Що достигли на насіння,
Бо прийшла пора осіння.
ЖОВТЕНЬ
Співає вітер-бандурист,
Луна мелодія осіння,
З дерев спадає жовтий лист,
Вкрива дерев коріння.
Пливуть лебідками хмарки,
Небес палітра синя,
Акордом хлюпають ставки,
Літає павутиння.
ЛИСТОПАД
Не встигла осінь відпочити,
Пройтись лісами і садами,
Все листя їй позолотити,
Намилуватися плодами,
А вже земля про літо мріє
І я спішу її зорати,
Щоб золотим зерном засіять
Поля на урожай багаті.
ЛИСТОПАД
Качур ходить по садах,
По дорогах, по ставах.
Ронить качур сизе пір’я
На дахи і на подвір’я.
Ходить, тужить і голосить —
За собою кличе осінь.
Осінь каже: — Почекай
Відлітати в теплий край. —
Ронить пір’я — рад не рад —
Качурів листопад.
ЛИСТОПАД
Розпочався листопад,
Пожовтів вишневий сад.
Сонячно всміхаються мені
Золотисті яблучка смачні.
ЛИСТОПАД
Листопад. Холодний вітер
Загойдав деревам віти,
День короткий, сонце низько,
І зима уже так близько.
Он безлистий гай сумує,
Щебет птахів він не чує.
І застигло в тузі поле,
Переоране і голе.
Горобина — у намисті,
Під ногами — килим з листя,
Небом сунуть хмари грізні —
Хазяйнує осінь пізня…
ЛИСТОПАД
Плаче жовтий ліс листками,
Плаче хмаронька дощем,
Зайченя мале, без мами,
Змокло бідне, під кущем.
В полі вихри тужно грають,
Пісня їх, мов ніч, сумна,—
Тільки діти не скучають,
Про весну казки читають,
В них у серці все весна.
ЛИСТОПАД
Пожовкло листя і трава –
І я вступив в свої права.
З дитинства до роботи звик:
Я садівник, орач, двірник.
Шаную дуже чистоту –
Зриваю листя і мету
З своїми друзями-вітрами
Бо вже зима не за горами.
Віршики про осінь та врожай
***
Урожай хороший в полі,
Виросло всього доволі:
Є і морква, й буряки,
Помідори, огірки.
Гарбузи і бараболя,
І капуста, і квасоля,
І зелений кабачок,
І зубастий часничок.
***
Восени врожай збирають
На городах і в садках.
Груші, яблука звисають
На тонесеньких гілках.
В лісі білочка руденька
Під пеньком знайшла грибок.
Ухопила — та хутенько
Заховала в теремок.
Вірші про рослини, тварин восени
***
Ніби притомилося сонечко привітне:
У траві пожовклій молочай не квітне.
Облетіло літо листячком із клена,
Лиш ялинка в лісі сонячно зелена.
Журавлі курличуть: летимо у вирій.
Пропливає осінь на хмарині синій.
***
Вже побагряніло
Листячко на клені,
Але на вербиці
Ще воно зелене.
На каштані листя
З жовтою каймою.
Йду осіннім парком
Тихою ходою.
***
Ось червоний
Впав листок,
А за ним
Каштанчик – скок!
Жовтий лист
На землю ліг,
Слідом знов
Каштанчик – плиг!
День за днем
Таке підряд –
Падолист,
Каштанопад.
***
Вовк осінньою порою
Примостився під сосною –
Шиє валянки вовчисько,
Бурмотить: «Зима вже близько.
Шубу теплу власну маю,
Лапи в валянки сховаю.
Ще пошию рукавиці
Вовченятам і вовчиці».
***
Потемніли крони сосон,
Тихо сіються дощі,
Оголила темна осінь
І дерева, і кущі.
І тепер здаля помітні
Гнізд воронячих шапки,
Зникли птахи перелітні –
Гуси, іволги, шпаки.
У гіллі синиця тенька,
Лущить зерна цілий день,
І від білочки опеньки
Поховалися за пень.
***
Журилась під осінь
Малесенька жабка:
Уже потемніла
У соняха шапка,
І жовтими стали
Листочки у клена,
А я іще й досі
Зелена-зелена!
