Чому Бог зводить нас з людьми, а потім відпускає їх
Таке відчуття, наче Бог зводить нас з певними людьми тому, що в даний момент вони потрібні в нашому житті.
Ви згодні, що іноді важко пояснити, чому ви щось до когось відчуваєте? Чому з одними людьми щось «клацає», чому ви раптом відчуваєте якийсь зв’язок з незнайомцем? Таке відчуття, що сам Бог зводить нас з певними людьми тому, що в даний момент вони потрібні в нашому житті. Це люди, які навчать нас важливим урокам про життя і про нас самих.
І є причина, чому нас притягує до певних людей. Озираючись назад, я розумію, що немає жодної людини, з якою я б не відчувала зв’язок, яка би не навчила мене чогось, яка б не зіграла в моєму житті важливу роль….
Іронія в тому, що більшість цих людей були тимчасовими, бо їхня мета була в тому, щоб показати мені інший шлях, а потім звільнити мене.
Іноді ситуація у вашому житті визначає, який тип людей ви притягує, і думаю, в цьому і є краса віри, коли Бог посилає вам саме того, хто потрібен вам в певний час. Він дає вам відповіді, які ви шукали, через цих людей. Він просвічує вас, зближуючи з людьми, які відкривають в вас краще.
Просто іноді ми намагаємося зробити цих тимчасових людей постійними, але це не їх роль. Вони не повинні залишатися в нашому житті назавжди. Бог визначив їх тимчасову роль. Бог визначив, щоб вони зробили нас кращими для тих, хто повинен залишитися з нами назавжди.
Проблема в тому, що ми починаємо переживати та засмучуватись, коли ці люди йдуть, тому що ми не вміємо відпускати. Ми не розуміємо, чому у нас забирають того, хто настільки прекрасний, того, хто зцілив нас. Але якщо уявити, що залишившись у вашому житті краса цих людей розвіється, а їх любов помре, то ця історія буде вже не такою надихаючою… А вони стануть тягарем, який ми не мали б нести.
Щоб відпустити, потрібна віра. Віра в те, що цю історію краще залишити такою, якою вона є. Такою, якою вона і повинна бути. Що якщо переписати її, то все тільки зіпсується. Що якщо щось змінити, хеппі-енду не буде…
Може ці люди якраз вчать вас відпускати, усвідомлювати, що якась частина вашого життя закінчена, і вірити, що наступна людина, яку ви зустрінете, буде саме тим, хто вам потрібен, навіть якщо ви поки цього не знаєте.
Я вірю, що коли ми зустрінемо людину, яка повинна залишитися з нами назавжди, ми відразу це зрозуміємо! Ми впізнаємо цю людину з натовпу, бо нарешті зрозуміємо різницю між тими, хто зачіпає нас за руку, і тими, хто зачіпає нашу душу…
