“Сьогодні в дитячому садку, поки перевдягала свою донечку, побачила, що дівчинка з її групи просто сидить в роздягальні та плаче…”

Сьогодні в дитячому садку, поки перевдягала свою донечку, побачила, що дівчинка з її групи просто сидить в роздягальні та плаче. Дивно, бо п’ятирічні вже спокійно прощаються і зазвичай не плачуть, коли приходять до садка.

“А ти чому плачеш?” – Запитую. Вона не відповідає, а просто плаче.

Вихователька каже – “Це ми характер показуємо!”

Гаразд, думаю, характер, то характер. Але я знаю, як плачуть діти, коли вередують. Ця дівчинка плакала не так.

Підходжу і питаю:

– А ти чого плачеш?

А вона мені так тихо каже: “Іра пішла і забула зі мною попрощатися”…

Не знаю, хто така Іра. Не мама – точно. Але з «Ірою» дитині було важливо попрощатися. Дитині взагалі важливо, щоб для когось теж було сумно з нею розлучитися цілий день.

Я говорю цій дівчинці: “А давай я побуду трохи Ірою і ти зі мною попрощаєшся”. І дівчинка погодилася. Я взяла за руку обох дівчаток – свою доньку і не свою, – і завела їх обох у групу, поцілувала обох на прощання, обійняла. Вони обидві зі мною попрощалися і побігли до класу разом. І у вікно довго махали мені обидві…

Отож я подумала, що для будь-якої дитини важливо, щоб її любили. Щоб не тільки їй, а й мамі/татові (або будь-якій іншій людині, яка привела її в садок) теж було трохи сумно розлучатися з нею на цілий день.

Пам’ятайте про це!

Не сваріть дитину, не кричіть на неї вранці, не квапте її лише тому, що у вас робота та інші справи. Не забувайте сказати дитині “До побачення”, поцілувати її і помахати їй у вікно.

Мама може мати кілька дітей. У мами може бути багато різних справ. Але мама у кожної дитини завжди одна і найважливіша на світі. Пам’ятайте про відповідальність.