Підтримка чи моральне вбивство? Сила батьківського слова

Ми не дуже звикли надавати значення сказаного побіжно. Ну, гримнув на неслухняного малюка: «До чого ти мені набрид!». Ну, присоромили маленького боягуза: «Як не соромно боятися! Ти ж великий хлопчик!». Ну, осмикнули юного зануду: «Нема чого мудрувати, слухайся, давай!» Малюк, начебто, і особливої ​​уваги на наші слова не звернув.

Мало хто розуміє, що дитячий мозок буквально запрограмований на те, щоб ловити кожне сказане батьками слово і сприймати його як керівництво до дії або, висловлюючись професійною мовою психологів, директиву. Не фіксуючи, здавалося б, свідомістю, (дитина не звернула уваги, не зреагувала, забула) директиви йдуть в сферу несвідомого, поволі формуючи особистість і визначаючи життєвий сценарій.

Незрозумілі хвороби, немотивована агресія, безпричинна погана успішність, – все це може виявитися наслідком кинутих в роздратуванні і тут же, здавалося, забутих і мамою, і малюком слів. Американські психологи Роберт і Мері Гулдінг виділили дванадцять основних батьківських директив. Зупинимося лише на тих, які найчастіше прослизають в нашій мові і при цьому найсильніше трансформують життєвий сценарій зростаючої людинки.

1. Не живи!

Як це виглядає:
Здавалося б, таке можуть сказати своїй дитині тільки якісь маргінали. Однак саме так «розшифровує» дитина наші сказані в серцях фрази: «як ти мені набрид», «кара ти моя», «йди, не хочу тебе бачити!»

Як він це розуміє:
Дитина розуміє це абсолютно буквально: від мене одні неприємності, я набрид своїм батькам, вони не бажають мене бачити. Якби мене не було, їм було б тільки краще.

До чого це призводить:
Що значить «не бути» малюк поки що ще не розуміє, але його підсвідомість посилає чіткий імпульс на саморуйнування. Це може привести до:

• нез’ясовних травм
• важких захворювань, найчастіше – аутоімунним (алергія, ревматизм і т.д.)
• зниження апетиту, втрати ваги
• агресивної поведінки
• тяги до ризикованих ігор
• невмотивованих істерик

Що з цим робити:
проаналізуйте, в яких ситуаціях ви говорите подібні фрази і що конкретно викликає ваше роздратування.

Саме це і скажіть маляті:

«Я втомилася від твоєї біганини. Давай придумаємо якусь тиху гру» – замість «як ти мені набрид»

«Я зараз сердита, і мені неприємно з тобою розмовляти. Давай продовжимо розмову, коли ми обидва заспокоїмося» – замість «бачити тебе не хочу»

«Я засмучена через те, що ти весь час б’єшся. Мені буває дуже соромно перед іншими хлопчиками і їх батьками» – замість «кара моя».

2. Не відчувай!

Як це виглядає:
Бурхливі прояви дитячих емоцій мало передбачувані і зрозумілі, погано піддаються контролю з боку дорослих. Ймовірно, саме тому перше бажання будь-кого з батьків – припинити емоційний вибух. «Який боягуз, щеплення злякався!», «Не можна говорити, що ти ненавидиш виховательку. Про дорослих так не говорять».

Як він це розуміє:
Малюкові не під силу розділити прояв почуття і саме почуття. І тому подібні зауваження сприймаються дитячою свідомістю як однозначна директива: не відчувай!

До чого це призводить:
Дитина не в змозі перестати відчувати те, що вона відчуває. Але, боячись втратити батьківське схвалення, вона може навчитися приховувати свої справжні почуття, в тому числі, і від самого себе, заганяючи їх глибоко в підсвідомість. А це може призвести до дуже серйозних наслідків.

Заборона на фізичні відчуття (біль, втома, голод) – мозок сприймає як заборону приймати тілесні сигнали про фізичний дискомфорт, що може привести до порушення роботи імунної системи малюка, важких захворювань, які важко піддабться лікуванню.

3. Заборона на страх

Приводить до втрати почуття самозбереження. Такі діти часто отримують травми, стають жертвами нещасних випадків.

Невисловлені страхи деформуються в фобії і нав’язливі стани, що може привести до нічних кошмарів, тіків, заїкання тощо.

Заборона на ненависть – забороняючи дитині проявляти негативні почуття по відношенню до тієї чи іншої людини, ми не знімаємо агресію, а лише переадресовуємо її.

Не можна ненавидіти старших – дитина проявляє агресію до тих, хто молодший.

Не можна ненавидіти близьких – дитина проявляє агресію до чужих.

Ненавидіти взагалі не можна – малюк направляє агресію на самого себе, що проявляється:

• в аутоімунних захворюваннях
• зухвалій хуліганській поведінці (дитина неначе спеціально наривається на покарання) і т.д.

Що з цим робити:

Допоможіть дитині навчитися проявляти свої почуття, залишаючись в цивілізованих рамках «Ти не зобов’язаний любити виховательку (бабусю, сестричку і т.д.), але повинен бути ввічливим до неї».

Запропонуйте йому варіанти вирішення проблеми: «Якщо ти боїшся собак, давай будемо ходити в садок не через парк, а повз магазин».

Попереджайте малюка, якщо йому доведеться пережити щось неприємне: « Я помажу тобі коліно зеленкою. Буде досить боляче, але зате потім відразу стане легше. Якщо хочеш – можеш поплакати».

4. Не думай!

Як це виглядає:
Поспішаючи домогтися від дитини бажаного, ми нерідко припиняємо її спроби розібратися в суті наших вимог, відстояти свою точку зору: «Твоя справа не розмірковувати, а слухатися!», «Досить мудрувати! Роби справу!» .«Багато будеш знати – скоро постарієш!», «Цікавій Варварі на базарі ніс відірвали» – жартівливо охолоджуємо ми запал маленького чомучки, втомившись від шквалу його нескінченних і не завжди зручних для нас питань.

«Забудь! Не думай про це!» – говоримо ми, коли хочемо відвернути від сумних думок малюка.

Як він це розуміє:
З точки зору дитини, такі висловлювання є безслівною директивою: якщо хочеш, щоб тебе любили і схвалювали батьки – Не думай!

До чого це призводить:
Безумовно, найочікуваніший наслідок такої директиви – це відсутність допитливості, інтересу до навчання. У таких дітей занижена самооцінка, вони боязкі, невпевнені в результатах своєї розумової праці

Однак ця директива може привести і до інших, набагато більш серйозних наслідків.

Твоя справа не розмірковувати, а слухатися:

• Малюк не вчиться приймати рішення і нести відповідальність за їх наслідки.
• Дитина схильна до імпульсивних, необдуманих вчинків.
• Такі діти часто стають жертвами ґвалтівників, в перехідному віці нерідко потрапляють в тоталітарні секти та агресивні підліткові угрупування.

Багато будеш знати – скоро постарієш:

• Дитина починає уникати знань, оскільки вони роблять її більш дорослою і незалежною. А батьки ясно дають їй зрозуміти, що не хочуть тобі розповідати про це, тому що не хочуть, щоб ти виростала.

5. Забудь про це

Забути – значить відвести проблему зі сфери свідомого, тобто, відмовитися від можливості впоратися з нею. Даючи малюкові таку директиву, ми привчаємо його уникати травмуючих ситуацій, робити вигляд, що їх не існує.

Що з цим робити?

• Навіть якщо ви впевнені у своїй правоті, дайте дитині висловити свою точку зору.
• Якщо є така можливість, намагайтеся дати йому можливість втілити в життя своє рішення проблеми: «Зараз ми поспішаємо, так що давай зробимо так, як пропоную я, а коли у нас буде час, спробуємо вчинити по-твоєму. Можливо, це буде не гірше».
• Завжди давайте малюкові чіткі і чесні відповіді на його питання. Якщо йому буде щось незрозуміло, він обов’язково дасть вам це зрозуміти.

Якщо дитину щось турбує, якщо вона пережила стрес або зіткнулася з серйозною проблемою, завжди намагайтеся допомогти їй вирішити її.

Якщо в даний момент ви не бачите виходу з положення, поясніть це малюкові: «Поки я не знаю, як нам бути, але ми з тобою подумаємо, і обов’язково вирішимо, що робити».

Ася Штейн