Про що не варто постійно запитувати свою дитину
Лідером батьківських питань, коли вони забирають дитину з дитячого садка, є питання «Як він сьогодні їв?»
Питання часто задається з тривогою в голосі в присутності дитини, яка в цей момент на думку деяких батьків повинна відчути провину або гордість залежно від того, чи з’їла вона сьогодні суп, котлету і кашу… Відповідати мені в таких випадках хотілося цитатами відомого доктора Комаровського «Дитина краще знає, коли і скільки їй треба їсти» і «Єдині «ліки», що у 100% випадків вирішують проблему виборчого апетиту, — це почуття голоду».
Не питайте: «Що ти сьогодні їв?». Запитайте: «Що було найцікавішим?».
Також дуже рекомендую відмовитися від регулярного питання: «Тебе сьогодні ніхто не кривдив?»
Саме питання вже містить посил дитині, що середовище дитячого садка вороже і слід очікувати, що будь-якої миті можуть образити. Дитина напружується, акцентує свою увагу на «образливих» діях одногрупників, може навіть почати провокувати своєю поведінкою інших дітей, щоб ті її «образили» і було про що розповісти мамі. Адже вона, як завжди, увечері запитає: “Тебе не кривдили?”
Запитайте краще: “З ким ти сьогодні грався?”
Лідер батьківських питань, адресованих школяру: “Що ти сьогодні отримав?”
Очікувана відповідь – перерахування кількості п’ятірок, четвірок, трійок або двійок. Сумно, якщо на цьому діалог закінчиться. Окрім позначок, дитина отримує досвід, емоції, враження, усмішки, синці та шишки… Запитайте, крім того: «Чому ти навчився? Що нового дізнався? Що було найцікавішим? Що найважчим? І моє улюблене запитання: «А якби прожити день наново, що б ти змінив?» Так ви не тільки отримаєте більше інформації про дитину, але й навчите її аналізувати свої помилки, підбивати підсумки.
Ще приклад не найвдалішого чергового питання: «Як успіхи?»
Це невинне питання мене саму в дитинстві дуже дратувало. Тому що успішним був не кожен день, а питання народжувало відчуття, що я маю бути щодня з успіхами… І ще негативний момент: у мене сформувалося внутрішнє переконання, що ділитися можна лише успіхами. Це зараз я розумію, що ділитися можна і потрібно не лише досягненнями, а й труднощами та розчаруваннями (але для цього мені знадобилися роки навчання психології та досвід особистої психотерапії).
Ганна Бикова, психолог, мама двох дітей
