11 батьківських фраз, через які діти стають жертвами в майбутньому

Ніхто з батьків не вчить свою дитину бути агресивною або слабкою, на поведінку дітей прямо впливає атмосфера, в якій вони ростуть. Ми часто думаємо: «Ну чому син не може за себе постояти, чому його дражнять? Ми ж не так виховували!» На жаль, багато батьківських фраз так врізаються в дитячу пам’ять, що в майбутньому формують нашу поведінку далеко не найкращим чином.

Як же виховувати дитину, щоб у майбутньому вона не стала жертвою цькування чи тим, хто сам знущається зі слабких? Недостатньо говорити дитині, що це погано, важливо ще й не вживати слова-маркери, які запам’ятовуються дітьми та в майбутньому можуть впливати на їхню толерантність до насильства.

Нижче пропонуємо ознайомитися з помилковими батьківськими фразами, які можуть сформувати в дітей віком прийняття насильства на підсвідомому рівні.

1. Допит із обвинуваченнями

Дитину образили? Багато батьків відразу намагаються з’ясувати, що трапилося, влаштовуючи своєму чаду «розбір польотів». «А чому вихователь тобою незадоволений? Що ти зробив?», «А чи не треба було лізти до цього хлопчика!», «А навіщо ти взяв його іграшку?» — усі ці фрази показують дитині, що вона винна навіть у тому випадку, якщо образили її.

Якщо продовжувати так само, дитина звикне бачити причину негідної поведінки оточуючих у собі, й у майбутньому виправдовувати кривдників. Ви ж не хочете, щоб у доньки була низька самооцінка і вона виправдовувала чоловіка, який принижує її, або, не дай Бог, б’є? А щоб син міг думати, що якщо є причина, то жінку можна вдарити? Впевнені, що ні.

2. «Він не хотів тебе образити!»

Ця фраза дуже неоднозначна, оскільки змушує дитину думати, що насильство можна виправдовувати. Так, він образив, але якщо не хотів цього робити, можна все спустити негіднику з рук. Якщо говорити це дівчинці дуже часто, вона може подумати, що в такій ситуації навіть не пристойно ображатись, адже людина не спеціально так вчинила. Але саме так з’являються жінки, які готові прощати своїх агресивних чоловіків після слізних вибачень з їхнього боку.

Наприклад, дитина каже, що ви сказали їй щось неприємне або якось образили, а ви відповідаєте, що не могли б цього зробити, адже любите його. Іноді це супроводжується фразами: «Тобі здалося!» або «Не вигадуй». Так дитина звикне, що її почуття не беруть до уваги, головне те, що відчувають інші. Такі люди стають жертвами в 90%, їм брешуть, їх водять навколо пальця і ​​не поважають, тому що вони готові підлаштовуватись під інтереси інших, а не відстоювати свої.

3. «Концентруйся на позитивному!»

Здавалося б, хороша порада допоможе виховати оптиміста. Але це не так! Радячи дитині заплющувати очі на те, що їй не подобається, концентруючись на позитивних моментах, ви підштовхуєте її до того, що в майбутньому вона терпітиме негідне до себе ставлення і бачитиме позитив навіть там, де негативу в рази більше.

Наприклад, синові чи доньці може не подобається спортивна секція, а ви просите звернути увагу на приємних тренерів чи дружніх дітей, які там займаються. Або хтось із родичів часто над дитиною жартує, а ви кажете: «Він тебе любить!». У майбутньому дитина теж виправдовуватиме людей, які погано до неї ставляться, знаходячи в їх поведінці сумнівні плюси і ними закривати дірки у стосунках.

4. «Я ж тебе люблю»

Часто цю фразу батьки вимовляють, коли дитина чинить опір чомусь неприємному для себе. Наприклад, хоче відмовитися від поцілунку мами чи інших родичів. І гаразд ви, батьки, але коли це роблять інші родичі, цілком нормально, що малюк може просто не хотіти цього!

Говорити дитині при цьому: “Ну поцілуй бабусю, вона ж тебе любить!” — не найкращий варіант, тому що ви змушуєте її робити те, що їй не до вподоби. Ви ж не хочете, щоб ваша дочка в майбутньому не змогла сказати «ні» хлопцеві, який цілує її без згоди або схвалення цих дій. Або щоб ваш син не реагував на відмови дівчат і думав, що це гаразд?

5. «Що це на тебе найшло?»

Регулярно критикувати зовнішній вигляд дитини – це означає показати їй поганий приклад. Дитина знатиме, що обговорюватиме те, як виглядають інші люди — нормально і в цьому немає нічого незвичайного. Як результат — діти не знатимуть елементарних норм поведінки у суспільстві та не розумітимуть, чому від них відвертаються люди після чергових «компліментів».

У гіршому випадку у вашої дочки можуть сформуватися комплекси, пов’язані із зовнішністю, і вона вважатиме нормою постійні зауваження своєї другої половини.

6. «Він же ж хлопчик!»

Коли син у чомусь завинив, а ви виправдовуєте його поведінку тим, що «хлопчики вони такі, це їм властиво», і він це чує, це може поселити в ньому впевненість, що чоловікам, на відміну від жінок, дозволено все.

7. «А якщо по попі?»

Така, на перший погляд, невинна «загроза» в підсвідомості дитини може трактуватися зовсім не так, як ви очікуєте. Дитина може усвідомити, що слухати потрібно того, хто виявляє силу і б’є, а щоб досягти своєї мети і бути почутим — треба погрожувати рукоприкладством або повною мірою його виявити.

8. «Ти просто йому подобаєшся!»

Коли ваша дочка запитує у вас, чому однокласник постійно її ображає, ніколи не відповідайте їй, що вона просто йому симпатична, і він хоче звернути на себе увагу. Хіба так виявляють симпатію? Ні, дитина пристає до вашої доньки тому, що не вміє у правильній формі висловлювати свої емоції, цьому її не навчили батьки.

Якщо дівчатка думатимуть, що образи від хлопців — це ознаки симпатії, у майбутньому вони миритимуться з негідною поведінкою протилежної статі, так її виправдовуючи. А хлопці виявлятимуть свої почуття до дівчат не через турботу, ласку та повагу, а через приниження.

9. «А ти скажи йому… »

Коли ви постійно підказуєте дитині, що їй говорити іншим людям і коментуєте її спілкування, це може зіграти для неї поганий жарт. Адже малюк звикає до такого стану справ і не знатиме іншого. Потім, у майбутньому партнер вашого сина чи доньки диктуватиме їм, як спілкуватися з близькими, з ким дружити, а кого уникати, а з цього й починається диктатура в сім’ї.

10. Ввічливість понад усе!

Вчити дитину бути ввічливою, без сумніву, чудово, але в цьому питанні краще не перегинати палку. Хтось нагрубіянив вам у громадському транспорті? Обманули на ринку? Чужі люди дають вам поради з виховання, а ви мовчки киваєте головою і не заперечуєте, щоб здаватися ввічливою? Такою поведінкою ви показуєте дитині поганий приклад.

Дитина звикне до того, що потрібно терпіти та підлаштовуватися під обставини, а не відстоювати свої права та особисту свободу вибору.