7 речей, якими ми дуже ображаємо своїх дітей

Один психолог сказав: «При кожній нагоді – беріть свою дитину за руку! Пройде зовсім небагато часу, і вона зовсім перестане протягувати вам свою долоньку! ».

Все, що ми робимо в житті наших дітей, повертається сторицею. Якщо дитина росте в довірі – вона теж вчиться довіряти іншим, якщо малюка люблять і підтримують, він сам стає уважним і турботливим.

Але є страшні помилки, які дорослі роблять під впливом гніву або байдужості, не подумавши, чим це може обернутися в маленькій дитячій душі …

Ми дуже сильно ображаємо наших дітей, коли:

НЕ РОЗУМІЄМО!

Років в 13 я закохалася. Женька був відмінником – самовдоволеним і підлим. Але мені здавалося, що він – ідеал. Однак ідеал зовсім не звертав на мене жодної уваги, і я плакала. А мама, намагаючись мене втішити, несла повну нісенітницю: «Та ти що! Це так несерйозно. Через рік все пройде! »А мені зовсім не хотілося, щоб мій стан закоханості проходив.

Потім я побачила цю ж картину у фільмі «Вам і не снилося»:

– Мама, я люблю Катю!

– Ой, не сміши. Таких Кать у тебе буде мільйон! ..

– І чому ви, батьки, все заздалегідь за нас знаєте?

НЕ ПІДТРИМУЄМО!

Маленький Карузо прибіг зі школи в сльозах: «Мамо! Учитель співу сказав, що у мене голос – наче вітер в трубі завиває! ». «Ну, що ти, синку! Не слухай нікого. Ти співаєш як найпрекрасніший соловей в світі. Я це точно знаю! »

Страшно подумати, що світ міг би ніколи не почути великого тенора, якби не ця мудра жінка. Постійно говоріть своїм дітям: «Ти можеш! Ти з цим впораєшся! » – це дуже окрилює.

ПОРІВНЮЄМО з іншими дітьми.

«Подивися, яка Аночка – чистенька і акуратна. Не те, що ти – порося! » Здається, знайомо? Одного не можу зрозуміти: чого хочуть домогтися матусі, вимовляючи ці слова? Крім ненависті до Анни, тут важко викликати інші емоції …

Насміхаєтеся!

Ми з маленькою сестричкою зайшли з магазин. Сестрі було 3 роки, її обличчя було розфарбоване плямами зеленки: підхопила вітрянку. Продавщиці, яким було нічим себе зайняти, розгорнулися в нашу сторону і захіхікали: «Ой, яка красуня до нас прийшла! Ви тільки подивіться! »Мені в голову прийшла тільки одна думка: де б поблизу узяти автомат і розстріляти їх? ..

Ображати словами і вчинками.

У 8-му класі я вважала себе цілком дорослою і самостійною дівчиною. Одного разу ми засиділися з татом над геометрією, яку мій мозок геть відмовлявся розуміти. І тоді тато в злості ляснув мене! Це було не стільки боляче, скільки неймовірно прикро! Я довго з ним не розмовляла. А він не міг зрозуміти, що ж так сильно мене зачепило …

Кричите і не при собі.

Пам’ятаю в пологовому будинку моя сусідка, змучена пхиканням свого малюка, схопила його і почала трясти і кричати: «Якого біса тобі ще треба?» Ніколи не забуду величезні, сині, повні жаху очі малюка, який не розумів, що відбувається. Здається, їй самій потім було дуже соромно …

Ігноруєте!

І, повірте, це найстрашніше. Японський вчений продемонстрував всьому світу досвід з рослинами. Три однакових зернятка були посаджені в три баночки. Щоранку, проходячи повз першу банку, учений вітався з росточком і говорив йому ласкаві слова. Перед другою банкою він кричав і обзивав рослину образливими словами.

Третій паросток він просто ігнорував: не дивлячись, проходив повз. Неважко здогадатися, що сталося з паростками через місяць. Перший колосився соковитим зеленим кольором у всю ширину підвіконня. Другий абсолютно висох. А третій – загнив! Діти теж подібні зеленим паросткам: батьки з роками пожинають лише те, що виростили самі!

А тепер відведіть погляд від монітора і уявіть вашого малюка. Ось він стискає пухкі кулачки, смішно морщить ніс і посміхається у всю ширину свого беззубого рота. І у відповідь у ваших грудях розвертається щось велике і ніжне.

Цей малюк любить вас безумовно: у будь-якому настрої, з будь-якими подарунками, просто тому, що ви – його мама або тато! І за одну цю посмішку ви віддасте все на світі!