9 цікавих фактів про українську мову, яких ви не знали

Факт 1. Олю, Павле, козаче!

Українська – єдина серед східнослов’янських мов, у якій іменники мають кличний відмінок. Лише послухайте, як гарно та мелодійно це звучить: зіронько, надіє, душе, соловейку, Олеже.

Факт 2. Українська чи руська?

У різні історичні часи наша мова мала багато своїх назв: про́ста, козацька, русинська. І ще до середини XIX століття найуживанішою назвою була “руська мова”.  Тож слово “руський” історично не має нічого спільного із “російський”.

Факт 3.  Фальшувати, фантазія, фарб’яр

Літера Ф – найменш уживана в нашій мові серед усіх букв алфавіту.

Факт 4. Чверть мільйона

У лексиці сучасної української мови нараховується понад 250 000 слів.

Факт 5. Синонімічність

Українська мова вражає своєю кількістю синонімів. Наприклад, до слова “говорити” з легкістю можна добрати 50 синонімів:

1. 1. 1. Казати
      2. Балакати
      3. Розмовляти
      4. Ректи
      5. Лепетати
      6. Цвікати
      7. Промовляти
      8. Пащекувати
      9. Бормотати
      10. Гомоніти
      11. Балабонити
      12. Верзти
      13. В’якати
      14. Жебоніти
      15. Базікати
      16. Варнякати
      17. Галдичити
      18. Проказувати
      19. Шепотіти
      20. Гарчати
      21. Ляпати
      22. Мурмотіти
      23. Воркотати
      24. Талдичити
      25. Бурчати
      26. Журити
      27. Оповідати
      28. Лебедіти
      29. Розмовляти
      30. Торохтіти
      31. Тараторити
      32. Патякати
      33. Бубоніти
      34. Галдіти
      35. Мимрити
      36. Славословити
      37. Скоромовити
      38. Примовляти
      39. Перемовлятися
      40. Торочити
      41. Триндичити
      42. Шпетити
      43. Розпатякувати
      44. Підмовляти
      45. Іронізувати
      46. Базарити
      47. Гейкати
      48. М’ямлити
      49. Галасувати
      50. Шкабарчати

Факт 6. Перші згадки

У 448 році відомий  візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав нові слова – «мед» та «страва». Це була перша історична згадка українських слів.

Факт 7. Одна із наймилозвучніших

Українську мову давно офіційно визнано однією із наймилозвучніших у світі. У 1934 році в Парижі на лінгвістичному конгресі фахівці визнали українську мову третьою з-поміж усіх мов (після французької та фарсі) за мелодійністю, лексичним і фразеологічним багатством, величезними словотвірними можливостями, синтаксичною гнучкістю. На аналогічному форумі мовознавців у Швейцарії  українську мову було названо другою після італійської.

Факт 8. Найдовше слово

Найдовшим словом у нашій мові є «дихлордифенілтрихлорметилметан» (хімікат для боротьби зі шкідниками). У цьому слові 30 літер.

Факт 9. Найуживаніша літера

Буква П – найуживаніша літера алфавіту в нашій мові. Саме на цю букву починається найбільша кількість слів. І ось вам для прикладу геніальне оповідання українською мовою, в якому всі слова починаються лише на літеру П!

ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК

Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення:
“Приїздіть, пане Павле,- писав поважний правитель повіту Полікарп Паскевич,- погостюєте, повеселитесь”. Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевічів привітно прийняв приїжджого поета.

Потім під’їхали поважні персони – приятелі Паскевичів… Посадили пана Павла поряд панночки – премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені плецки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.

Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили, погуляли.

…Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.

Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!