Надзвичайна притча про мураху. Прочитайте і зробіть правильні висновки!

Чи потрібно заступатися, коли негідники скинули на людину лавину наклепів? Коли когось звинувачують безвинно, або цькують? Чи просто пліткують про людину, гидоти різні розповідають, насміхаються?

Їх багато. А ви один. Адже можна просто відійти, зробити вигляд, що не чув, потім справедливість сама відновиться? Або людина сама себе захистить. Що ми можемо зробити?

На цю тему є давня казка про мураху.

Злий цар вирішив спалити пророка. З пророками таке трапляється часто… І царські прислужники розпалили багаття.

А мураха набрала в рот води і поповзла гасити багаття. Вона воду виприснула і поспішила знову за краплею.

Це викликало гомеричний сміх. «О мураха, ти така крихітна і жалюгідна! Чим допоможе малюсінька крапля води із твого рота? Як ти загасиш нею полум’я?», – питали у мурашки, сміючись.

Мураха відповіла: «Настане Судний день. Він для всіх настане, для всіх, хто живе. І мене спитають: а що ти робила, коли живу людину хотіли спалити? Ти що робила? Тому я роблю те, що можу. Гашу вогонь як мені під силу!».

Ця стародавня казка має великий сенс. Тому що всіх запитають, кожного: що ми особисто робили, коли когось мучили і знущалися? Поливали брудом, очорняли? Коли чинилося зло та несправедливість?

Навіть якщо ти крихітна мураха, тебе все одно запитають неодмінно.

І краще носити краплі води в роті, ніж не діяти зовсім і мовчки дивитись на зло.

Краще сказати. Втрутитися. Іноді суттєвої користі для того, на кого напали, не буде. Іноді зусилля не дають результатів. Але це потрібно для нас.

Крапля води мурашки не може загасити полум’я злості.
Але мураха відповість у Судний день: «Я гасила вогонь, як могла!».

Ось у цій відповіді головний сенс. І це велика притча.

_{Ганна Кір’янова}