Пост пам’яті Петра Мамонова: “У труні кишень немає, що зібрав в душі, з тим і будеш лежати”

Актор, музикант і поет, Петро Мамонов відомий ще й своїми філософськими порадами. На приклад, “У труні кишень немає, що зібрав в душі, з тим і будеш лежати” говорить про людську жадібність саме в цей момент. А варто ж подумати і про те, що буде потім.

Його особистість в сучасній російській культурі неоднозначна. Він абсолютно точно не прагнув комусь сподобатися, а просто жив і був щасливий.

Наша редакція зібрала 30 добрих порад Петра Мамонова:

• Я нічого не схвалюю і не засуджую, у мене справ по горло, свого бруду. Якщо я очищу світ від маленької плямочки себе, світу цього вистачить. Спаси себе, і вистачить з тебе.
• Любов – це не почуття, це чеснота. Це кількість добра, яке ми робимо, незважаючи на віддачу. Коли ти робиш просто так. Ось бабуся в метро, ​​поступися їй місцем. Не треба до неї почуттям палати, робити треба, робити.
• Будь-що, будь-яка справа без любові – це без Бога. А без Бога – це без усього взагалі.
• Зроби комусь щось хороше, даром, але кожен день. Весь час в плюс, в позитив. Побачиш, як у тебе серце заживе! Можна ж жити зовсім по-іншому. Знаєш, як в метро на ескалаторі. Він їде вниз, а потрібно йти вгору, всі їдуть вниз, а ти вгору йдеш. Іншого немає шляху, треба до Світла йти.
  
• Не можна підміняти те, що є спритно сказаним.
• Так страшно стає, коли, наприклад, потворний будинок або матом лаються.
• Треба зустрічати людину, завжди говорити вище його заслуг і гідності, і це не буде догоджання. Тоді людина буде прагнути піднятися до того рівня, який ти йому встановлюєш.
• Якщо ти на самому дні, то у тебе насправді гарне становище: тобі далі нікуди, крім як наверх.
• Задайте собі одне питання: «Навіщо я живу?». Тільки так, реально задайте. Вважаю, якщо нікому не було добре від того, що я сьогодні день прожив, – він пройшов даремно.
• Треба б нам усім, та й мені в першу чергу, навчитися говорити собі «ні».
• Легко сказати – важко зробити. Важко. Але якщо постаратися сильно, зрозуміти, що іншого способу жити просто немає, тоді виходить.
  
• Не прощати кривднику – все одно, як сердитися на якусь річ, об яку стукнувся. Винен завжди ти, але буває так боляче, що б’єш річ або жбурляєш її об підлогу. Ну і що? Тільки руку забив або відскочила від підлоги і – по лобу! Образа – це пекельний стан: ніде немає спокою.
• Важливо, як ми помремо! Одна справа – за правду і зовсім інша – від горілки.
• Життя часом б’є, але ці удари – ліки.
• Вчіться програвати і не шкодувати про це.
• Нам знати потрібно, що всі погані думки – вони не наші, від чортів. Наші – добрі. Значить, себе любити треба. Але себе – спочатку задуманого. А все блудне, жадібне – не моє. І – легше стає. Все чуже гнати починаєш.
• На мій погляд, святий відрізняється від грішного тим, що навчився любити.
• Якщо ми зробили 9100 кроків в бік від Бога і один крок в сторону Бога, то ми рухаємося.
• Дух творить собі форми. Не можна бути поганою людиною і хорошим письменником.
• Без любові людина вмирає заживо – живий труп. Ходить, робить свої справи, виконує свій обов’язок, але задихається.
  
• Ми цікавимося, як справи в Бангладеш, як в Японії після землетрусу. Який землетрус?! У кожного з нас землетрус всередині. Людина тоне в річці. Кричить: «Help!» А йому кажуть: «Знаєш, в Японії…».
• Якщо ми бачимо гидоту – значить, вона в нас. Подібне з’єднується з подібним. Якщо я кажу: ось пішов злодюга – значить, я сам поцупив якщо не тисячу доларів, то цвях. Бо не засуджуйте людей, погляньте на себе.
• Якщо ти робиш добро і розкриваєш перед людьми, то добро не стає тим, що трапилося.
• Я одного разу зайшов до хати, думав – зараз комп’ютер включу, а електрики не було. І я опинився в повній темряві. Ляжте як-небудь в темряві, вимкніть усі «пікалки» і задайте собі таке питання: хто ви і як ви живете? Я взагалі нормальний хлопець чи так собі?
• Блатні правильно кажуть: в труні кишень немає. Що зібрав в душі, з тим і будеш лежати! Людське життя – як промінь. У людини є початок і немає кінця! Розумієте, як цікаво!
• Жити дуже складно. Дуже мало любові і багато самотності. Довгих важких годин, коли нікого немає або, взагалі, ніхто не потрібен. Ще гірше в компанії: чи говориш без угаву, або мовчиш і всіх ненавидиш.
• Гроші – це добре, справа вся в мотиві. Ось дві жінки миють підлогу. Одна для того, щоб 15-го отримати зарплату, а друга, щоб було чисто. У підсумку вони обидві 15-го отримають зарплату. Але одна миє «туди», а друга мимо. Ножем можна людину вбити, а можна хліб порізати. Таке ж і з грошима.
• Працювати доводиться і нічого сумувати, життя – це не курорт, і взагалі скоро всі швиденько помремо. І там буде все кожному, хто скільки чого встиг, і тому, як кажуть, поспішайте робити добро. Це дійсно так…
• Зло не має суті, це як якщо чорний ящик пофарбувати, закрити і внести в світ, відкрити його – і там буде світло. Темрява не знищує світло. Темрява – це відсутність світла. Спочатку все створено любов’ю і добром. Тільки ми внесли в світ зло своїм роздратуванням, своїм нерозумінням, своїм засудженням. Тільки ми упредметнюємо зло.
• Сядь напиши вірш гарний, якщо ти поет. Сядь напиши статтю хорошу, якщо ти журналіст. Знайди хороше, чесне, чисте, щоб в цьому жаху маленьку щілинку світлу зробити. Завжди можна. На роботі всі тягнуть деталі? А ти не тягни, сьогодні хоча б. Куриш сім косяків в день? Викури сьогодні п’ять. Це теж буде християнство. Рух, подвиг. Так скрізь, завжди, всюди, постійно. Завжди трохи в плюс щоб було.

Як говорив Петро Мамонов: “У труні кишень немає, що зібрав в душі, з тим і будеш лежати”. Тому зараз, коли є шанс жити достойно, його треба використати теж достойно. Щоб потім, там лежачи в труні з пустими кишенями, радіти, що душа переповнена добром до країв.