Якщо ти не задоволений своїм життям, прочитай цю казку!

Маленька сіренька курочка сиділа на галявині поряд зі своїм курятником і дуже сумувала:

— Я бідна, нещасна. Півні мене не розуміють, кури мене кривдять. У курнику темно, глухо, порожньо, сумно.

Загалом, сиділа вона і страждала. І в цей момент повз пролітав величезний білий птах. Він почув слова курочки, приземлився поряд і сказав:

— Не хвилюйся, курочко. Хочеш, я тобі допоможу полетіти до прекрасної країни, де ти будеш щаслива?

— Ні, – сказала сіра курка. — Це неможливо – курки не можуть літати.

— Ну і що? – відповів білий птах. — Я навчу тебе.

— Ні, – сказала сіра курка. — У мене надто маленькі крила для цього.

— Не хвилюйся, – промовив білий птах. — Хочеш, я посаджу тебе на спину, і ми полетимо разом?

— Ні, – зітхнула сіра курка. — Я прилечу туди, і мені не буде де жити.

— Не хвилюйся, – обнадіяв її білий птах. Я допоможу тобі зробити так, щоби у тебе було житло.

— Ні, – сказала сіра курка. — Що я робитиму сама? Мені буде сумно.

— Не хвилюйся,-— усміхнувся білий птах. — Я допоможу тобі знайти півника.

— Ні, – сказала сіра курка. — А раптом цей півник виявиться злим і поганим?

— Не хвилюйся, — зітхнув білий птах. — Я навчу тебе жити так, щоб у твоєму житті траплялися тільки чудові півні.

— Ні, – сказала сіра курка. — Таких півнів не буває на світі.

— ТО ПІШЛА ТИ В Д…ПУ! — закричав білий птих, розпустив величезні крила і полетів…

А маленька сіренька курочка тільки переконалася, який же не справедливий світ, у якому вона живе і як погано до неї ставляться оточуючі.

Мораль: якщо ти не задоволений своїм життям – змінюйся, а не ний. А якщо ти нічого не робиш і не змінюєш, значить, тебе й так усе влаштовує.