Якщо заміжня жінка добре виглядає, незважаючи на вік, треба потиснути руку її чоловікові

Якщо заміжня жінка добре виглядає, незважаючи на вік, треба підійти та потиснути руку її чоловікові. І у вічі йому подивитися. Це його нагорода.

Він не мучив свою дружину гидкими витівками. Не звалював на неї чорну роботу.

Не обзивав її, не критикував, не кричав грубим голосом. Він її обіймав, цілував та любив. І говорив похвали та компліменти. І захищав від небезпек. І втішав у тривозі.

І завдяки гарному ставленню він отримав красуню. У віці за сорок це так ясно! Дружина у доброго чоловіка гарна, елегантна, спокійна. Сидить собі та усміхається. Або щось по дому робить. Або просто гуляє під ручку з чоловіком увечері, а всі інші чоловіки заздрять. І думають: “А чому моя дружина не така?” Ох, так зрозуміло чому: жінку треба берегти та плекати, як бойового коня. Як дорогу машину. І просто як людину. І поряд з кожною заміжньою красунею є той, кому треба потиснути руку, — її чоловік.

І, звичайно, бувають самотні гарні пані. І бувають, напевно, дружини, які зберегли красу та гідність у нещасному шлюбі, але таких дружин я не зустрічала. Берегти треба свою дружину змолоду — і потім вона неодмінно залишиться красунею та розумницею. І всі говоритимуть, мовляв, пощастило людині з дружиною! Може, й пощастило. Але, скоріше, це заслуга мудрого та доброго чоловіка.

Зовнішність жінки і характер дуже залежить від поводження з нею. І від добрих слів ми світимось і молодіємо. Від обіймів мтаємо стрункішими. Від поцілунків стаємо красивішими і добрішими… І по дорослій дружині завжди видно, який у неї чоловік — хороший чи не дуже.

І чоловікам вибирати, кого вони хочуть поряд із собою бачити: красуню чи чудовисько.

Нам, жінкам, треба просто трохи тепла та ласки. Добрих слів та підтримки. А решту ми якось прощаємо — за кохання багато можна пробачити.

^{Автор: Ганна Кір’янова}