Зворушлива історія кохання Мокрини Юзрук та Луіджі Педутто…
Зустрілись українка Мокрина та італієць Луіджі в 1943 році в австрійському таборі для військовополонених. Після закінчення війни Мокрина повернулась в СРСР, а в Луіджі залишився лише клаптик паперу з її адресою. Потрапити італійцю в СРСР, як і виїхати Мокрині до Італії в ці часи було неможливо.
Зустрілись закохані лише через 65 років…
Невдовзі Луіджі помер…
За кілька днів до запланованої поїздки в Україну, зупинилося серце “закоханого” італійця Луїджі Педотто. Історія кохання його і Мокрини, що тривала понад півстоліття, обірвалася. Рідні не кажуть бабусі про смерть коханого.
СИМВОЛ КОХАННЯ ДЛЯ МІЛЬЙОНІВ
Ще цьогоріч у травні Луїджі відкривав у Києві у Маріїнському парку пам`ятник закоханим. Це монумент присвячений справжньому коханню. Італієць Луїджі Педотто і українка Мокрина Юрзук познайомилися у Другу світову війну в Австрії в таборі для військовополонених. Доля розлучила їх, але Луїджі знайшов Мокрину через 60 років!
Весь цей час італієць беріг пасмо волосся коханої і її сорочку…
ПЛАНУВАВ ПРИЇХАТИ У СЕРПНІ
Зі слів онуки Мокрини Олени Юрзук, сумну новину з Італії вони отримали 10 серпня. “Досі шоковані і не можемо прийняти те, що сталося. Адже лише у травні були в Києві на відкритті пам`ятника бабусі і Луїджі. Вона не змогла приїхати, нездужала. А дідусь Луїджі був веселим і бадьорим, багато жартував… Він тоді так і не приїхав до нас у Кривий Ріг Обіцяв навідатися у серпні, десь у 10-х числах. І ось 10-го його не стало… Сумно, що ця історія кохання так несподівано обірвалася. Тепер вони обійматимуться лише у Києві…
НЕ ВИТРИМАЛО СЕРЦЕ
Зі слів пані Олени, Луїджі практично не скаржився на здоров`я. “Він був справжнім чоловіком, солдатом. Наскільки мені відомо помер, через серцевий напад”, – каже Олена.
2006 року бабця Мокрина, який у червні минуло 93 роки, їздила в Італію. Її прийняв мер містечка Кастель-Сан-Лоренцо і присвоїв звання почесного громадянина. “Там гарно. Люди дуже хороші. Але мені ближча серцю рідна сторона. Хочу додому”, – сказала жінка. Луїджі запропонував Мокрині побратися, але та відмовилася. Мовляв, звикла жити сама…
ПІВТОРА РОКИ ПО ТОМУ…
Мокрині Юрзук 94. Хоча вона запевняє: це вік по документах. Насправді ж поважній пенсіонерці вже ближче до ста. При цьому бабуся пам’ятає всі пісні, які вчила ще разом зі своєю бабусею. Життя жінки було нелегким — Голодомор, Велика Вітчизняна, тяжкий післявоєнний період, в якому довелося поховати чоловіка, залишившись з трьома дітьми на руках.
Людська пам’ять зробила дива — стерла весь життєвий негатив, залишивши лише приємні спогади. Серед них — знайомство з італійцем у німецькому концтаборі.
Про свою дружбу з італійцем жінка мало кому розповідала, але якось згадала про це при онуках.
Півстоліття минуло й темпераментний італієць через програму «Жди меня» знайшов свою кохану Марі. Тоді вся країна, затамувавши подих, почула історію їхнього кохання.
Два роки тому італієць помер, але за життя встиг побачити пам’ятник, який нині є окрасою Маріїнського парку в Києві. Цей монумент символізує вічне кохання українки Мокрини та італійця Луіджи.
Відтоді у бабці Мокрини почалися проблеми з пам’яттю, каже онука Олена. Зараз пенсіонерка переїхала до онуки Галини, бо сил поратися по господарству вже немає. Однак душею жінка лине до рідної домівки, переживає, хто ж тепер годує кота та собак. Кожного вечора поважна пенсонерка співає пісень. Дуже тішиться, коли її бавлять солоденьким. Твердить: і в 94 залишилася ласункою. Київський торт ніколи б не проміняла на італійську піцу.
