Як навчити дітей відповідати на зауваження «чужих дорослих». Так, це важливо

У нашому дитинстві фрази «дорослий завжди правий» і «старших треба поважати» були незаперечною істиною. Зараз ми розуміємо, що такі фрази можуть стати серйозною загрозою безпеці дитини. Блогер Наталія Бабанова розповідає, як навчити дітей відстоювати свої кордони та не порушувати чужі.

Більшість радянських дітей звикло до того, що до тебе може підійти будь-яка доросла людина – сусід, бабуся друга, вчителька з паралельного класу, просто перехожий – і зробити зауваження. «Тут грати / кричати не можна, йдіть в інше місце», «Чому в тебе нафарбовані нігті?», «Час йти стригтися», щось про коротку спідницю і невдалий чубок – список продовжите самі.

Але ось ми виросли. Свобода самовираження не знає кордонів, а «тітки», що роблять зауваження, чомусь залишилися. Зрозуміло, що з покоління радянських дітей вийшло те, що вийшло, але ось спостерігати за порушенням дитячих кордонів досить важко.

Наприклад, влітку сусідка прогнала моїх дітей з приватної оплачуваної нами території, що прилягає до її дому, словами «Що ви тут кричите, йдіть в інше місце грати в футбол». Я, звичайно, підстрибнувши на місці від обурення, всіх повернула на свої місця, але ввечері дітей знову повели без мого відома в інший бік, а вони покірно зробили так, як веліли їм дорослі. Мені здається важливо з дитинства починати вводити поняття «кордонів» і розповідати, як і що відповідати дорослим, які намагаються «заподіяти добро навколишнім».

1. Навчіть дітей вибудовувати кордони

Відповідальність за дитину більшою мірою несуть батьки (якщо діти не в школі або не у секції). Так ось, якщо, наприклад, вчителька робить зауваження в стилі «У тебе ж волосся в очі лізе» або «Чому ти так одягнений?», дитині варто ввічливо відповідати: «Це не в вашій зоні відповідальності». Так само можна вчинити з будь-яким дорослим, якщо дитина відчуває незручність або їй неприємно обговорювати ту чи іншу тему.

2. Вивчити «правило трусиків»

Перед тим, як дитина почне регулярно ходити в садок, школу розкажіть їй, що деяких частин тіла можуть торкатися тільки найближчі люди й  чітко позначте це коло: мама, тато, бабуся, припустимо. Няня? Лікар? У присутності батьків. Це правило стосується і рота – ніякі нянечки або виховательки не можуть насильно запихати в рот їжу або щось ще. Часи радянських садів, коли за кожне сказане слово погрожували «відрізати язика», пройшли. Про будь-які неприємні моменти діти при першій же можливості повинні розповідати вам.

3. Навчіть дитину «я-повідомленням»

Вони транслюють її особисту думку: «Мені не подобається, я б не хотів, я б хотів, я згоден / я не згоден». Прислухайтеся до думки дітей, поважайте їхній вибір як значущий дорослий – впевнена, в складних ситуаціях ваш голос буде звучати в голові в якості підтримки.

4. Поважайте самі кордони своєї дитини

Ні означає – ні. Так – значить так. Заохочуйте наполегливість у дітей в прийнятті того чи іншого рішення. Якщо ви поставили питання та отримали на нього «ні», не перепитуйте по 100 раз, щоб отримати бажане «так».

5. Розкажіть дітям про кордони інших

Правило «ні – значить ні» стосується всіх. Кожен з нас має право на думку, бажання, емоції, вчинки. Не варто вимагати, наполягати, злитися, якщо чиясь точка зору не збігається з позицією вашої дитини. Так буває, ми всі різні й маємо на це право!