Не існує діагнозу депресія, є діагноз – відсутність любові
За довгі роки практики я переконуюся в цьому кожен день, кожну годину консультації. Всі, молоді та старші, чоловіки і жінки, багаті й звичайні, злі та добрі – всі, шукають, чекають, вимагають, заслуговують, сподіваються на любов.
Прикладом цього є мій слоган: «Немає діагнозу депресія, є діагноз відсутність любові!», який розлетівся поміж чоловіків і жінок за кілька днів.
У чому ж парадокс цього почуття. А все просто, любов починається з самої людини. Банально – мабуть, загальна фраза – згодна! Я постараюся передати сенс, щоб ту саму загальну фразу розкрити.
Почнемо з науки
У кожної людини є базові потреби, без реалізації яких вона просто вмирає. Такі як їжа, вода, туалет, сон. Якщо людина не буде їсти – помре, спати – також. Так ось до цих же базових потреб відносяться любов і схвалення. Ми соціальні, ми не можемо жити без суспільства, подобається нам воно чи ні. І якщо ми не отримуємо схвалення, так само починаємо гинути, як і без води.
Кожну базову потребу людина повинна реалізувати сама: як би я не любила, я не зможу за когось поїсти. Любов і схвалення, спочатку потрібно навчиться отримувати до самого себе, і тільки потім, так само як і їжу, розділити з кимось.
З чого почати? З того, що особистість розвивається в трьох напрямках: тілесно, емоційно і подумки.
Людина, яка ігнорує хоча б одну з цих областей розвитку, навряд чи зможе відчувати себе спокійно і впевнено, а значить є великий ризик шукати цей спокій деінде. І це великий ризик, бути завжди в залежності від того, хто дає цей спокій.
Тіло
Тіло – це будинок нашої душі. Звичайно, сьогодні гріх скаржитися, є величезна індустрія і маса можливостей тримати своє тіло в тонусі. Є один мінус. Тонус – це напруга, а тілесна напруга – це напружені почуття і думки.
Якщо хоча б раз в день, ми б говорили з тілом і робили те, що воно хоче. Не можна тільки використовувати тіло, потрібно періодично, а в середньому 2 години на тиждень приносити йому задоволення, релакс, для того, щоб відновлювати ресурси.
Емоційна сторона питання
Відразу скажу – найскладніша. Більшість людей, які зверталися до мене за допомогою, на питання: «Що Ви зараз відчуваєте?», замість почуттів або емоцій, констатують свої думки!
Ніколи, ніколи думки не замінять почуття. Ми можемо ігнорувати емоції, контролювати їх, але вони ніде не розчиняться, вони є і вони частина нашого організму, нашого життя. Коли природа створювала нашу психіку, мабуть вона не передбачила, що якісь почуття погані, а якісь хороші. Кожне суспільство використовує свої уявлення про моральність. Наприклад, сьогодні потрібно бути позитивним. Маячня. Сьогодні і завжди потрібно бути собою, не виключаючи злості і смутку, розчарування і трепету…
Виняток якихось емоцій робить життя неповноцінним. Я не закликаю прямо зараз почати всіх ненавидіти або висловлювати злість. Я закликаю до чесності перед самим собою.
– Я злюся!
– Чому?
– Тому що мені страшно.
– Чого я боюся?
– Залишитися без роботи.
Що станеться, якщо мене звільнять? І так далі.
Ось і підійшли до думок, до єдиної даності, яку людина може контролювати. Знаєш, чому важко контролювати думки, тому що ми їх не бачимо. В думках дуже легко загубитися, піддатися їм. Найчастіше так буває, коли у людини немає мети і навпаки, мета превалює над самим життям. Для того, щоб уникнути втрат, хоча б раз на тиждень запитаєте себе: Навіщо я живу? Як я живу? Хто мене оточує? і Що я можу зробити, щоб змінити своє життя, тому що ніхто, крім тебе цього не знає і не зробить!
Я щиро бажаю всім вам радості та любові.
Будьте щасливими!
