Матусі, насолоджуйтеся спілкуванням з сином, поки ви ще знаходитеся в центрі його Всесвіту

Мама і син — два нерозлучні світи. Ми просимо Бога, щоб діти виростали швидше, а потім шкодуємо, що не встигли спіймати мить їхнього дитинства. Мите, зупинися, нехай діти ще трошки побудуть маленькими!

“Мамо, ти — найкращий кухар у світі! – похвалив мене сьогодні після смачного обіду 5-річний синочок. – Коли я виросту, я подарую тобі гарний браслет!”.

Я посміхнулася і підійшла, щоб обійняти його. Син посміхнувся у відповідь і продовжив розповідати, що зробить для мене в майбутньому, коли стане дорослим.

“А ще я куплю тобі машину, червону, і будинок великий-превеликий, щоб ти могла квіточки вирощувати, і сукню яку захочеш… Мамо, ось я почну працювати, і все, що хочеш, тобі зроблю!”.

Я подумки відклала цей момент до “скриньки пам’яті” – тієї частини мого мозку, де зберігаються найприємніші спогади. Я хотіла зберегти ці прекрасні емоції до кінця своїх днів.

Мій маленький хлопчик — він зараз вважає мене найдивовижнішою людиною у всьому світі, для нього я — справжній супергерой. Він переконаний, що все життя буде жити разом з мамою. Він ще не знає, що колись, коли він виросте, я перестану бути центром його світу. Він ще цього не розуміє, але я знаю…

Я знаю, що колись він перестане всюди ходити за мною по п’ятах. Я знаю, що зрештою він стане незалежним, захоче свободи і, можливо, буде жити дуже далеко від мене. Колись він перестане потребувати мене так сильно, як сьогодні.

А ще колись він зустріне дівчину своєї мрії, кохання всього свого життя, яку полюбить всім серцем і зробить її центром свого світу.

Колись мені доведеться відійти в бік і опинитися на задньому плані, тому що син побудує свою власну сім’ю.

Але зараз, поки у мене є така можливість, я насолоджуюся дорогоцінними моментами, проведеними з моїм маленьким хлопчиком. Тільки мама і син. Я намагаюся зберегти в пам’яті запис його тоненького голосу, що говорив:

Я люблю тебе, мамо, дуже сильно. Я хочу бути з тобою завжди.

Я дуже добре знаю, що це неможливо, тому я намагаюся максимально насолоджуватися його дитинством.

Я дуже радію всім його саморобним листівкам, квітам, зірваним в саду і малюнкам.

Я насолоджуюся нашими теплими міцними обіймами.

Я танцюю і голосно сміюся разом з ним.

Я печу для нього печиво і саджу з ним дерева у дворі.

Я слухаю його нескінченні історії, тому що поки що я ще залишаюся його найкращим другом.

Я радію кожному поцілунку, поки він ще не почав думати, що цілувати маму на очах друзів — соромно.

Я обіймаю і втішаю його так часто, як йому це потрібно.

Мама і син — це навічно, їх зв’язок не ослабне ніколи.

Колись я перестану бути головною жінкою в його житті, і я нормально це сприйму, без ревнощів, обіцяю. Тому зараз я намагаюся повною мірою насолодитися його милими обіцянками, обіймами, поцілунками, посмішками і сміхом.

Сподіваюся, що у мене вийде зафіксувати в пам’яті якомога більше моментів, пов’язаних з ним, перш ніж я перестану бути центром його Всесвіту.