Цінуйте час, поки ваша дитина маленька! Зворушливе послання всім батькам

Чому так важливо цінувати час, коли ваша дитина маленька і як потім не шкодувати про пропущені моменти:

Дитина так недовго – дитина.

Такі швидкоплинні роки, поки вона потребує нас. Поки можна на ручки взяти, а потім за ручку. А потім – за руку… І вона уже руку висмикує – вона ж велика.

Або акуратно вивільняє – вона вже дуже велика, доросла. І вона йде своєю дорогою в свою долю, ця доросла колишня дитина.

Залишається розгубленність: як, вже? Як це так вийшло? Де мій маленький хлопчик, маленька дівчинка, які так хотіли на ручки, боялися засинати, якщо мене немає поруч, кликали постійно: мамо!

Тепер не кличуть; прекрасно обходяться без нас.

І засинають з кимось іншим, з іншою колишньою дитиною… Діти ніколи не залишаються дітьми.

І ось це коротке дитинство зайнято вихованням, навчанням, чим завгодно, тільки не обіймами і поцілунками.

Не спільними іграми – та й коли грати? Уроки не зроблені або виріб для садка, десь потім, я страшно втомилася, вранці на роботу… І треба привчити до самостійності.

Всі тільки про це і говорять. Це – найважливіше, щоб була самостійною. Швидше б виросла.

А потім раз – і перед вами доросла людина. Просто молодша за вас. І дитини більше немає – дитинство таке коротке.

І як ви будете шкодувати про кожні пропущені обійми, про кожний крик і зауваження, про кожну відмову пограти, бо ніколи.

Коли-небудь потім. А потім вже не треба. Дитини немає – є дорослий. А деякі діти не встигають стати дорослими – так теж буває.

Батьки найбільше шкодують не про те, що діти мало вивчили англійських дієслів, формул, мало занять в секції провели, мало привчали до самостійності, мало на екскурсії відправляли з класом – найбільше шкодують про те, що мало були разом.

Мало разом лежали на дивані, обнявшись. Гуляли на ручках. Або за руку йшли – і вже немає руки в нашій руці.

Це так швидко проходить; цей час, поки ми так потрібні дітям.

Дитинство дуже коротке. І життя теж.

Цінуйте цей час.

Гання Кір’янова