“Люди часто руйнують своє життя”: поради психолога, як боротися з заборонами
Багато людей живуть за певним шаблоном, сформованим через заборони в дитинстві, і вже в дорослому житті не можуть дозволити собі робити багато речей, каже психотерапевт
Теорія психологічних заборон була вперше представлена американськими психотерапевтами Мері і Робертом Голдінгами, які ще у 60-70х роках 20-го століття проводили дослідження життєвих сценаріїв своїх клієнтів і в результаті вивели 12 психологічних заборон, з якими вони працювали.
Про це в ексклюзивному інтерв’ю для RBC-Lite розповідає відомий український психолог, психотерапевт, консультант-медіатор і тренер Марія Фабричева.
Що таке психологічні заборони?
Психолог пояснює: це форма, яка передається на несвідомому рівні від батьків до дитини.
“Вона передається не безпосередньо якимось діями або словами, а швидше невербально, емоційно і певними зашифрованими посланнями. Наприклад, у тій чи іншій ситуації хтось з батьків може суворо дивитися на дитину і транслювати їй якийсь меседж, який згодом переросте в якийсь стійкий шаблон. Хтось із батьків може якось різко смикати дитину, говорити некоректні, токсичні, знецінюючі слова на її адресу. Тим самим на рівні несвідомого в дитини формулюється заборона і певне рішення, як вона має поводитись, щоб порадувати батьків. Вже в дорослому житті людина живе за певним сталим шаблоном і не може дозволити собі робити певні речі”, – пояснює психотерапевт.
Слідуючи теорії Голдінгів, існує 12 сценарних заборон. Кожен з них можна визначити за формою, змістом, і кожен впливає на поведінку і на життя людини, яка носить у собі ці сценарні заборони. Які, на жаль, впливають на людей далеко не позитивним чином, говорить Марі Фабричева.
Заборона, немов гаряча картопля, передається в родині з покоління в покоління”
Заборони можна умовно розділити на п’ять блоків. Перший – це заборони виживання. Другий – безпеки, третій – прихильності, четвертий – компетенції і п’ятий – самоідентичності.
“На мою думку, найбільш токсичними є заборони перших двох блоків – виживання і безпеки. Наприклад, у блок виживання входять такі заборони як “не живи“, “не будь здоровим“, “не будь важливим“. В блок безпеки – “не довіряй“, “не відчувай“. В блок компетенції – “не думай“, “не досягай успіху“. В блок приналежності – “не належ“, “не будь дитиною“, “не будь близьким“, – говорить психолог Марія Фабричева.
“Як ви розумієте за назвами, найбільш серйозні – це заборони “не будь здоровим” і “не живи”, – продовжує вона. – Здавалося б, це такі страшні слова, і невже батьки здатні їх транслювати своїм дітям? Як їм може бути таке вигідно? Зрозуміло, що тут немає прямого злого умислу і, звичайно ж, батьки не хочуть завдавати шкоди своїй дитині. Просто самі батьки, дорослі люди, все життя є носіями тієї чи іншої заборони, які глибоко заховані в нашій системі виховання”.
За її словами, люди не усвідомлюють цього, адже заборони вдруковані на рівні несвідомого. Це неусвідомлений процес: “так виховували мене, так я продовжую виховувати своїх дітей”. І ця заборона, немов гаряча картопля, передається в родині з покоління в покоління”.
Люди часто руйнують своє життя, носячи в собі шаблон, сформований багато років тому
“Людей, у яких є тільки один заборона, мало. В основному картина являє собою хитромудру павутину, де один заборона сплітається з іншою або є способом підтвердження іншої”, – підкреслює психолог.
Так, носії заборони “не живи” часто руйнують своє життя, носячи в собі дитяче рішення, яке говорить: “щоб порадувати батьків, я повинен зникнути“. Вони роблять це різними способами. Це алкоголізм, наркоманія, поведінка, коли людина наривається на те, щоб її побили, або потрапляє в інші небезпечні ситуації, веде нездоровий спосіб життя або захоплюється азартними іграми.
“Заборона “не будь здоровим” полягає в тому, що людина не бачить іншого способу залучення уваги, крім як захворіти. Такі люди не бачать іншого способу відпочити, крім як захворіти. Вони отримують свою значимість шляхом того чи іншого захворювання. Або ж, навпаки, уникають контактів з лікарями, перестають доглядати за собою, не проходять діагностику. Вони можуть хворіти, але не йти до лікаря, запускаючи тим самим механізм хвороби до такого стану, коли допомогти вже вкрай складно”, – пояснює Марія Фабричева.
Носії заборони “не будь важливим” часто вважають, що їх ніхто не бачить, їх заслуги не цінуються. Вони роблять тисячу справ і внутрішньо розриваються на дрібні шматочки.
“Їм здається: що б вони не робили, це нікому не потрібно і не цікаво. Таким чином, вони знову і знову крутяться, як білки в колесі, дуже часто беруть на себе більше завдань, ніж можуть виконати. Крім того, ця заборона може в житті проявлятися такої токсичної заздрістю до інших, коли здається, що “навколишнім все легко дається, а мені – ні“, – підкреслює фахівець.
“Людина може годинами працювати і “забувати” перекусити”
Заборона “не довіряй” проявляється у тривожності і недовірі до оточуючих. Наприклад, в недовірі до певним груп: “не довіряй євреям”, “не довіряй багатим людям”, наводить приклад Марія Фабричева.
Як результат, люди не довіряють самі собі. Це люди, яким весь час важко приймати рішення, які ввесь час сумніваються. Вони з острахом дивляться на життя, на світ, на оточуючих, все постійно перевіряють, почувають себе безпечно і невизначено.
Наступний заборона – “не відчувай“.
“Це досить міцні і потужні на соціальному рівні люди. Коли дивишся на них, то здається, що у них нічого всередині не болить і вони не знають ні голоду, ні страху, ні втоми. Але часто у них спостерігається дуже низький контакт з власним тілом, вони часто ігнорують свої потреби. Наприклад, людина може годинами працювати і “забувати” перекусити або навіть сходити в туалет. Також люди, які мають таку заборону, можуть відсторонено ставитися до якоїсь емоції, до якогось почуття. Наприклад, “сильні люди не плачуть“, “нічого показувати свої сльози”, “нічого давати слабину: треба бути сильним і мужнім“, – каже психолог.
Дівчаток часто виховують, кажучи: “Хороші дівчатка не кричать“, “Не виявляй свій гнів“, “Хороші дівчатка не скаржаться, не виявляють негативних емоцій“, “Вони завжди посміхаються, у них завжди все добре“.
Хлопчиків часто виховують за принципом “Не відчувай страху“. Не дивлячись на те, що страх – наш маркер безпеки, без нього складно визначати, де безпечно, а де ні, якщо тобі заборонено боятися. Такі люди часто йдуть напролом, бо їм здається, що нічого не страшно. Таким же способом може бути пригнічена і радість. “Нема чого тут сміятися“, “Люди повинні бути стриманішими у вияві своїх почуттів” і так далі. Таким людям складно відчувати себе в безпеці і складно вибудовувати відносини з іншими, складно виявляти свої почуття і емоції, які у них є насправді.
“Ревнує, адже всередині нього маленька дитина переживає, що ця гарна романтична історія дуже швидко закінчиться”
Заборони “не належ“, “не будь близьким” і “не будь дитиною” впливають, звичайно ж, на сферу відносин, нагадує психотерапевт. Так, люди з забороною “не належ” відчувають себе відстороненими, їм складно належати до тієї чи іншої групи людей. Їм важко знаходитися в колективі, вони часто тримаються відокремлено. У них часто дуже стійкі кордони, а у стосунках вони не люблять прив’язуватися. Вони часто тікають від відносин, відштовхуючи партнера.
Люди з забороною “не будь близьким” весь час сумніваються, чи приймуть їх і хвилюються, чи не будуть вони відкинуті у відносинах.
“У стосунках людина відчуває себе комфортно і безпечно. Але як тільки справа наближається до весілля, як тільки люди з’їжджаються, починають жити разом, буває, що раптом тут партнера немов підмінили. Він раптом стає ревнивим, починає переживати, ставити купу запитань. Тому що всередині нього маленька дитина турбується про те, що ця гарна романтична історія дуже швидко закінчиться, тому що “близьким бути не можна і небезпечно“, – звертає увагу Марія Фабричева.
У людей з забороною “не будь дитиною” немов відрізані творчість, спонтанність. Вони суворі, структурні, чіткі.
“Це хороші виконавці, але при цьому вони не можуть розслабитися. Вони весь час повинні “відповідати”, вести себе належним чином, ні в якому разі голосно не сміятися. Це люди, які живуть за суворим батьківським правилами і не можуть дозволити собі творчість, спонтанність і прояв тих чи інших емоцій”, – пояснює вона.
“Людина шукає того, хто буде приймати рішення за нього”
Розберемо тепер заборони блоку компетенції.
“Тут все теж пов’язане з питанням діяльності, досягненням успіху. Людям, які носять у собі заборону “не думай“, складно аналізувати, складно виховувати в собі критичне мислення. Їм завжди потрібна опорна фігура, яка може прийняти рішення за них, на кого вони можуть спертися. Вони шукають, хто б прийняв рішення за них, адже в дитинстві найчастіше приймали рішення за них або ж ігнорували їхні думки і здатність думати самостійно”, – пояснює психотерапевт.
Людям з забороною “не роби” складно все доводити до кінця, складно вести діяльність, проявляти зацікавленість в дії. Вони досить швидко можуть делегувати обов’язки і шукають опорну фігуру, яка зробить щось за них. Вони сумніваються у своїх здібностях робити щось руками, досягати чогось і працювати на результат, тому що в дитинстві їх або знецінювали за діяльність, або висміювали, або весь час говорили: “не роби, мама або тато зроблять це замість тебе” “з якого місця у тебе руки ростуть”?
“У цьому блоці також є заборона “не рости“. Він проявляється через інфантилізм, через бажання знайти собі “маму” або “тата”, які будуть приймати рішення і це дасть можливість залишатися вічною дитиною. Адже, як бути дорослим, як нести відповідальність за своє життя, таких людей не вчать. Навпаки – їх немов запрошують залишитися в дитинстві, і у них формується рішення, що “коли я виросту і буду великим, мене ніхто не буде любити“, – каже психолог.
Заборона “не досягай успіху” може проявлятися в тому, що людина знецінює свої досягнення, не бачить їх або дуже критикує свої досягнення, більше акцентуючись на своїх помилках. Або не починає діяльність, тому що “який сенс починати, якщо я успіху все одно не досягну ніколи“.
Людина, маючи заборони, не може створити сім’ю або зрозуміти, чого хоче сама
Є також заборона блоку самоідентичності. Це заборона “не будь самим собою“. Таким людям складно розуміти, що вони люблять, що вони хочуть, що їм підходить, а що ні, як їм одягатися, як виглядати і як себе подавати. Вони сумніваються у своїй компетентності, у своєму виборі.
“Дуже часто такі люди наслідують інших, змінюють маски, як хамелеони і не знають, хто вони насправді, – коментує Марія Фабричева. – Це теж досить складна заборона. Здавалося б, ніби ж людина живе і щось робить, але до чого прагне – йому самому насправді незрозуміло. Таких людей в дитинстві дуже часто смикають, з кимось порівнюють. При цьому не бачать їхньої індивідуальності, а їхні здібності ігноруються. Їм, навпаки, нав’язується те, що, на думку батьків, має бути правильним”http://www.rbc.ua/”, – каже психолог.
Та чи інша заборона може поширюватися і проявлятися в різних сферах. У відносинах, наприклад, може проявлятися в тому, що людина не може створити свою сім’ю або відносини завжди закінчуються крахом. Заборони можуть проявлятися у сфері роботи, бізнесу, комунікацій з людьми, з друзями і в особистих відносинах, каже психолог.
Боротьба з заборонами: поради психолога
Робота над тією чи іншою забороною вимагає діагностики, уваги до себе, аналізу і бажання в першу чергу знати більше, шукати інформацію про цю проблему.
“Адже кожна людина найкраще знає своє життя і може проаналізувати, як вона досягає успіху, що їй в цьому заважає, як ведуться справи, чи здатна вона приймати власні рішення, як себе почуває”, – впевнена Марія Фабричева.
“На питання “що робити?” швидко не відповіси. Але з чого почати? Першим ділом можна видихнути і почути, що вихід є. Тому що альтернатива заборонам – це дозвіл. І в будь-якому випадку можна вийти з негативного сценарію і змінити своє життя. Досить часто для цього потрібна робота з психотерапевтом, щоб проаналізувати своє життя, побачити плюси і мінуси своїх рішень, щоб зрозуміти, як та чи інша заборона може проявлятися у вашому житті. Якщо ж людина не готова йти до психотерапевта, а таке теж буває, можна зробити ряд вправ і провести роботу над собою”, – говорить вона.
Можна поспостерігати за своїми емоціями, подивитися, як ви їх проявляєте, де вони проявляються. Чи можна вам сумувати, коли вам сумно і сміятися, коли вам весело? Як ви висловлюєте свій гнів і відстоюєте свої кордони і чи можна вам це робити? Чи відчуваєте ви страх, коли що-то небезпечно і як ви про це заявляєте?
Зверніть увагу на спосіб життя, який ви ведете. Чи є у вас можливість щось виправити, якщо ви, наприклад, зловживаєте алкоголем або якимось азартним адреналіновим дозвіллям? Чи є можливість більш дбайливо ставитися до свого життя і що ви можете зробити для себе?
Простежте, як ви піклуєтеся про своє здоров’я, чи комфортно вам звертатися за консультаціями до лікарів. Як ви поводитеся, коли ви застуджені, що це вам дає?
Придивіться, наскільки легко ви йдете у відпустку. Чи не трапляється у вас захворювань, якщо ви занадто багато працюєте, коли потім тільки один вихід – укласти себе в ліжко? Якщо відпустка дається складно, треба переглянути свій графік роботи, потроху вчитися знаходити час для відпочинку і для себе.
Звертайте увагу на те, як часто ви балуєте себе, як часто виконуєте свої давні дитячі бажання. Можна згадати, чого ви хотіли в дитинстві, чи ви отримали бажане. Якщо не отримали, придумайте, як ви можете втілити це бажання і дозволити для своєї внутрішньої дитини такий маленький подарунок. Наприклад, поїздку кудись. Може, якийсь велосипед. Часом нам здається, що це якісь маленькі дрібниці і дурниці, дивуємося, для чого це потрібно, адже є дуже багато інших справ. Але іноді за такою увагою до самого себе лежить ключик до змін в кращий бік і до покращення якості свого життя.
Спостерігайте за собою, коли ви йдете в кафе, як ви приймаєте їжу, чи ви відчуваєте її смак, чи відчуваєте ви при цьому задоволення. Проаналізуйте, як ви робите замовлення приймаєте ви самі або дивіться на інших і чекаєте, коли вони замовлять. Якщо вам потрібна опорна фігура, спробуйте зробити маленькі кроки і приймати спочатку маленькі рішення. Почніть з якоїсь дрібниці.
Спробуйте вставати щоранку, дивитися на себе в дзеркало і говорити собі: “Доброго ранку і як добре, що ти є!”. Спробуйте переглянути свій графік і знаходити час не тільки для роботи і проведення часу з друзями, а й для самого себе. Дуже часто у нас ця сфера випадає.
Спробуйте влаштувати для себе якусь цікаву прогулянку для себе. Може, відвідати музей. Самі, без компаньйона. Дозволяйте собі читати, бути допитливим, знаходити літературу про життєві сценарії, про психологічні заборони і, найголовніше – про варіанти виходу з них. Якщо ви відчуєте складнощі у вирішенні життєвого сценарію, ви можете звернутися до психотерапевта, отримати якісну консультацію та поліпшити якість свого життя.
