Розлука з татом: Як допомогти дитині

1. «Я сумую за татом», «Коли він повернеться?». Зараз діти можуть вперше відчувати сум за кимось і не розуміти, що саме з ними відбувається. Тому, нам важливо «легалізувати» їх емоцію, дати дитині право на неї. Що відповідаємо? «Схоже, ти справді за сумуєш за татом. Це нормально. Дорослі теж сумують одне за одним. Якщо ми за кимось сумуємо, це означає, що ця людина для нас дуже важлива. А давай йому зателефонуємо/Зробимо поробку».

2. Найперше, що робимо: по можливості телефонний або відео зв’язок з дитиною тет-а-тет. Можемо щовечора? Чудово. Один раз на тиждень? Теж. Тут головне якість, а не кількість. Тато може читати казки, тексти яких ви завчасно надсилаєте йому на телефон. Або надсилати вам з дитиною відео, як він п’є чай чи йде по вулиці. Це дозволяє дитині фокусуватися на тому, що тато робить зараз, а не на тому, що він зараз не поряд.

2. Якщо зв’язок недоступний, пропонуємо дитині зробити поробку для тата. Це може бути його улюблена страва або те, що ви будете робити, коли тато повернеться. Лоскотатися? Їсти морозиво? Показувати, як далеко навчилися стрибати? Ми можемо це малювати або ліпити.

3. Разом розглядаємо фотографії, на яких зображена дитина з татом або ваша сім’я. Згадуємо приємне та смішне. «А пам’ятаєш, як наш тато смішно чхає?»

4. Даємо дитині якусь татову річ, якщо є така можливість. Пропонуємо доглядати за нею, поки тато не повернеться. Дитина відчуває себе особливо значущою і більш спокійною, коли їй довіряють доросле завдання.

5. Діти можуть вважати, що саме вони винні в тому, що тато зараз далеко. Запевняємо дитину, що вона чудова і що це не її провина, що тато зараз не поряд.

І останнє.

Не всі дошкільники сумують за татом. Діти до 7 років лише формують часові уявлення. «Сьогодні – це вже завтра чи ще вчора?» До того ж, причинно-наслідкові зв’язки у дітей починають активно формуватися теж після 7-8 років. Оцінити тривалість розлуки їм може бути ще складно. Тому, це нормально, якщо дитина не переймається відсутністю тата.

Діти від 3 до 6 років проходять едіпальну стадію, коли хлопчики більше тягнуться до мами, а дівчата – до тата. А оскільки сьогодні діти залишаються з мамами, то і переживати розлуку з татом хлопцям може бути легше.

Мова дошкільнят – це гра. І наші діти свій сум за татом можуть виражати саме через рольові ігри.

Будь ласка, розповсюджуйте, аби інші батьки теж могли захистити дитячу психіку. Все буде Україна!

                                                                                                                                                                     дитячий психолог :Лада Эндресен