Якщо вас легко образити або вивести з себе – прочитайте цю статтю

«Та що ти відразу ображаєшся?!»… «Тобі й сказати нічого не можна!»… «Заводишся через якусь дрібницю!»… Знайомі фрази?

Коли чуєш щось схоже, хочеться ще сильніше образитися, розгніватися і наговорити зайвого. І це замкнуте коло, з якого, здається, немає виходу. Виникає відчуття, що інші люди навмисно випробовують ваше терпіння, а потім називають вас мало не божевільним.

Образа і роздратування: Як правильно спілкуватися з оточенням

Якщо ви опиняєтеся в таких ситуаціях досить часто, то ви, швидше за все, впадаєте в одну з двох крайнощів: сильно страждаєте, бо відчуваєте себе жертвою несправедливого ставлення або інтенсивно відчуваєте праведний гнів, виливаючи його не тільки на кривдника, але і на тих, хто потрапив під гарячу руку.

В обох випадках ви вважаєте себе таким, що має рацію… і тим, кого не зрозуміли навколишні.

Ви опиняєтеся в емоційному розриві з «кривдником», але оскільки все одно і далі потребуєте його, то незабаром знову відновлюєте контакт. Але все йде нормально тільки доти, поки вас знову НЕ зачеплять. А зачепити вас легко. Чому так відбувається?

Нумо підійдімо до цієї проблеми буквально, в прямому сенсі цього слова. Якщо ви легко виходите з себе – значить цей вихід у вас завжди поруч, на відстані витягнутої руки. При будь-якій зручній (або незручній) ситуації ви готові ВИЙТИ з себе, щоб спробувати виправити поведінку когось із вашого оточення, яка вам шкодить.

Виходить, що ваша емоційна рівновага безпосередньо залежить від того, чи поводять себе навколишні так, як ви від них очікуєте. Оскільки вести себе саме так вони не зобов’язані, вони часто «не втілюють у життя» ваші очікування. Ви, природно, реагуєте на це швидко і болісно. І тоді вам доводиться включати контроль. І так, виходити з себе.

У підсумку ви стаєте більше зацікавлені в тому, що відбувається зовні, ніж в тому, що відбувається всередині, з вашим глибинним станом. Постійно намагаючись «підлаштувати» оточення під себе, ви домагаєтеся подвійного негативного ефекту: 1) відмовляєте іншим у праві бути самими собою, тим самим віддаляючи від себе навіть найближчих людей; і 2) втрачаєте зв’язок зі своєю власною внутрішньою силою. Іншими словами, поступово псуєте стосунки та розтрачуєте енергію даремно.

Ліки проти цього називається «поверніть собі свою силу». Як кажуть мудреці, де увага – там енергія. Доти, доки ви несамовито направляєте свою увагу виключно назовні, намагаючись переробити та перемогти в суперечці інших, ваша енергія буде витікати, причому безповоротно і безрезультатно (і ви перевіряли це, ви знаєте).

Якщо ж ви спробуєте перенаправити увагу всередину, то ви побачите, що ваша сила існує незалежно від того, як поводяться інші люди. У вас є свої переконання, своя правда, свої цінності. І вони тільки ваші. Зовсім необов’язково робити так, щоб всі люди були з ними згодні. Бути собою, мати свою думку, відчувати ті почуття, які ви відчуваєте, – це ваше право, яке у вас ніхто не відбирає. Але при цьому вам слід визнати право інших людей бути самими собою, бути несхожими на вас, з іншими поглядами та цінностями, з їх власними почуттями.

Бути різними й бути не згодними одне з одним – це нормально. Головне – кажучи «Я вважаю ось так”, не докоряти співрозмовникові фразою «А ти ось вічно…»… Зупиніться на тому, щоб говорити тільки про свої думки та почуття. Те, що думає і відчуває співрозмовник, – це його зона відповідальності. І він має право це висловити, причому шанобливо. Якщо ж він висловлює це грубо і переходячи на особистості, цілком достатньо фрази у відповідь «Мені боляче/неприємно це чути». І цього цілком достатньо для того, щоб конфлікт отримав шанс перейти в конструктивне русло, а не став просто черговим вибухом енергії.

Дозволяючи відмінностям бути й дозволяючи собі щось відчувати та шанобливо повідомляти про свої почуття співрозмовнику, ви автоматично знімаєте непотрібну напругу. Ви випромінюєте прийняття, а не контроль. А значить – не «провокуєте» співрозмовника на те, щоб зачепити вас і почати війну, в якій все одно ніхто не переможе.