Є одна сумна ознака того, що ви сильна людина…

У сили є особливість, від якої стає трохи сумно. Але сильна людина такою створена, навіть якщо не розуміє того, наскільки сильна…

Є одна ознака того, що ви сильна людина. Навіть якщо ви цього не знаєте. Але ви сильні.

Це сумна ознака. Вам нема на кого спертися. Зовсім нема на кого, хоча навколо є люди. Навіть добрі люди. Близькі. Добрі. Але спертися на них не можна. І ви це швидко розумієте.

Одна жінка добре сказала: «Опираєшся на когось, як на воду!».

Ось таке саме відчуття виникає. Здається, іноді — ось ця людина для мене опора! Але тільки спробуєш навіть не спертися, — трохи притулитися, — і як на воду.

Бракує сил у іншого, щоб вас підтримати по-справжньому.

Або він швидко втомлюється та вичерпує свій ресурс.

Або обставини відводять його далеко від вас.

Або він не розуміє, що вам потрібна підтримка. І продовжує дертися вам на ручки.

Але спертися в важкий час виявляється завжди нема на кого. Мінімальна підтримка є: добре слово скажуть. Або промінчики добра в мережі пошлють. Або нададуть послугу. Або пошкодують щиро і обіймуть, але це не опора.

І людина сумно каже, що спертися нема на кого. Це тому, що вона сильна. Велика. Набагато міцніша і більша за інших. У неї більше енергії. Набагато більше.

Тому їй і не дано спиратися на когось. Вона сама – опора. Вона такою створена.

І скаржитися нема на що, хоча сумно буває.

Але є опора для сильної людини. Не на землі, на небесах, в іншому світі. Там вона має шукати опору, де всі ми діти. Діти одного Батька.

Якщо зрозуміє це сильна людина – вона знайде опору. Якщо ні — може розчаруватися і вважати себе нещасною, покинутою, несправедливо самотньою у біді та випробуванні. І він може зганяти розчарування на близьких людях — чому вони не підтримують?

Не можуть. Бракує сил у них утримувати і довго підтримувати велетня. Сильна людина.

Ось головна ознака того, що ви сильна людина. Вам нема на кого спертися. Нема на кого — з людей…

^{Автор: Ганна Кір’янова}