7 речей, які, якщо вірити науці, повинні зробити вас щасливими

1. Сумне кіно

Погляньте на список кінострічок, які отримували Оскара в номінації «кращий фільм» за останні 25 років і ви помітите цей тренд. «Список Шиндлера», «Хоробре серце», «Англійський пацієнт», «Титанік», «Крихітка на мільйон», «Король говорить»… Це не просто кіно з декількома сумними сценами. Воно від початку до кінця створювалося з тим розрахунком, щоб змусити вас розплакатися, і бажано публічно. Здавалося б – яка логіка в тому, щоб з року в рік вручати найпрестижнішу нагороду стрічкам, які занурюють глядача у пригнічення?

Вчених зацікавив цей феномен, і вони провели дослідження за участю кількох сотень людей і кінострічки 2007 року «Спокута», яку, якщо хто не бачив, можна сміливо описати як «дві години найсумніших моментів, на які тільки здатний Голлівуд».

Перед початком перегляду фільму вчені опитали кожного учасника експерименту, з’ясовуючи, наскільки вони задоволені своїм життям, включаючи реалізацію поставлених цілей, відносини з близькими, і всілякі звичайні для кожної людини страхи.

Протягом наступних 120 хвилин, поки «Спокута» вичавлювала з піддослідних сльозу, всім їм були поставлені ті ж запитання ще три рази. А після того, як фільм закінчився, їх попросили оцінити свій емоційний стан. Виявилося, що після перегляду люди стали почуватись щасливішими.

Це відбувається тому, – пояснюють учені, що людина підсвідомо порівнює свою ситуацію з жахливою трагедією, яка розгортається на екрані. І, як правило, в порівнянні з загибеллю Титаніка масштаб негараздів на роботі значно зменшується.

Отже наступного разу, коли ви зі своєю половинкою посваритесь з приводу миття посуду, винесення сміття або ще якої-небудь нерозв’язної проблеми, відкладіть всі справи, сядьте (разом або окремо, в залежності від того, як далеко зайшов конфлікт) і подивіться що-небудь сумне. Після сеансу, якщо вірити науці, компроміс знайти буде значно легше.

2. Червоне м’ясо

Згідно деяких дослідженнь, червоне м’ясо небезпечне для здоров’я. Ми не збираємося спростовувати це твердження, хочемо тільки додати – навіть якщо хтось і помре від червоного м’яса, то помре щасливим. Адже за результатами ще одного дослідження вживання цього продукту вкрай важливе для психічного здоров’я. Виявилося, що вживання червоного м’яса менше рекомендованої норми або повна відмова від нього подвоює ризик виникнення депресії.

Під час одного дослідження вчені спостерігали за харчовими звичками і емоційним станом 1 000 австралійських жінок. Вони взяли до уваги всі фактори, включаючи соціальний і економічний статус, фізичне здоров’я, вагу, вік і навіть той факт, що всі учасниці експерименту проживали в Австралії. Вони стежили за тим, яку ще їжу і в якій кількості вживали їхні підопічні – курку, рибу або овочі. І навіть враховуючи все вищеперелічене, дослідники прийшли до висновку, що жінки, які їли червоне м’ясо в рекомендованій кількості (по 50-100 грамів чотири рази на тиждень) були менш схильні до депресивних станів.

Перш ніж ви накинетеся на гамбургери, ми вважаємо своїм обов’язком зауважити, що дослідники підтвердили зв’язок емоційного стану із австралійським червоним м’ясом. Особливості тамтешнього клімату дозволяють коровам і вівцям Австралії харчуватися свіжою травою практично цілий рік. А чим годують наших…

3. Голова завжди повинна бути чимось зайнята

Кілька досліджень показали, що коли ви постійно напружуєте свою сіру речовину, то почуваєтесь щасливішим, ніж коли просто лежите на пляжі, попиваєте улюблений коктейль і дозволяєте думкам блукати, де їм заманеться.

Більш того. Під час одного з експериментів з’ясувалося, що учасники, які мали звичку робити кілька справ одночасно (читати, дивитися телевізор, вчити що-небудь…) відчували себе більш задоволеними своїм життям, ніж ті, хто фокусувався тільки на одній меті в кожен окремий проміжок часу (або взагалі нічого не робив). У той час як когнітивні функції і розумові здібності «багатоверстатників» страждали через розсіяння уваги, їхній емоційний стан залишався на висоті.

Під час іншого дослідження вчені попросили учасників вимовляти різні фрази дуже-дуже швидко, причому зміст цих фраз був як позитивним, так і негативним. Незалежно від того, що люди насправді говорили, вони відчували емоційний підйом просто за рахунок прискорення процесу мислення.

Чому так відбувається? Одна із основних речовин, за допомогою якої мозок тримає себе «у формі» – це дофамін, або «гормон щастя». Він щось на кшталт «ласощів», якими мозок нагороджує себе, коли робить щось корисне. Чим більше завдань ви даєте своїй сірій речовині, тим більше дофаміну отримає ваш організм. І тут або ви використовуєте його для своєї користі, або самі потрапляєте до нього в рабство. Саме так з’являються трудоголіки.

4. Конфлікти

Людина – істота досить агресивна і часто встягає в бійку навіть якщо знає, що отримає не менше, а то й більше супротивника. І не просто так. Наука стверджує, що різного роду боротьба приносить нам в точності стільки ж задоволення, скільки й секс.

Вчені припускають, що агресивна поведінка запускає процес вивільнення дофамину, який, як зазначено вище, для організму все одно, що морквина, яка бовтається перед носом ослика.

Ця теорія перевірена в ході експерименту з вивчення агресивної поведінки. В одну клітку посадили «домашнього» самця миші, в іншу – «чужого» – теж самця. Експеримент почався з того, що «домашньому» підсадили подружку. Через деякий час самку з клітки прибрали і замінили її на «чужого». «Домашній» був дуже незадоволений і став нещадно бити незваного гостя. Тоді вчені взяли останнього і перевели його в колишню клітку, яку «домашній» міг в будь-який час відкрити, натиснувши на кнопку. І він став регулярно навідуватися в чужу клітку, щоб покарати кривдника, який посмів зайняти місце його подруги.

Так тривало доти, поки дослідники не ввели «домашньому» препарат, який блокував вивільнення дофаміну. Після цього ображена миша втратила до кнопки будь-який інтерес. Агресія «домашнього» сприяла утворенню гормонів, і він наполегливо атакував «чужого», щоб приплив дофаміну не зменшувався – приблизно так само, як наркозалежний пускається на пошуки чергової дози.

Як тільки агресія перестала винагороджуватися виробленням дофаміну, стимул воювати теж зник, і ображений самець просто змирився з фактом, що його самка зникла. Він залишив у спокої і кнопку, і «кривдника», і спокійно сидів на самоті у кутку своєї клітки.

Кожен, хто пройшов через складні взаємини або виріс у родині з постійними батьківськими скандалами, зрозуміє, про що йдеться. Незважаючи на факт, що в цій війні за визначенням не може бути переможця, крик може тривати всю ніч, і люди заходять у взаємних звинуваченнях все далі й далі. Єдиний спосіб це припинити – розтягнути ворогуючі сторони в різні боки і дати їм охолонути. Під «охолонути» мається на увазі перекрити цей дофаміновий потік, який і є те «масло», яке підливается у «вогонь» скандалу.

5. Поїздки в метро

Любителів їздити в метро знайдеться небагато. Проте, дослідники зі Швеції виявили, що всупереч будь-якій логіці поїздка в метро здатна зробити людину щасливішою.

Вчені запросили людей, які зазвичай добираються до місця роботи на власному автомобілі, і попросили протягом місяця користуватися виключно підземним транспортом. Перед початком експерименту учасники відповіли на безліч питань, що стосуються їхнього життя, добробуту і т.п.

Потім їх запитали, що вони думають про те, що цілий місяць їм доведеться користуватися метро. Всі до одного відповіли, що думають про цю перспективу з жахом.

Далі сталося щось несподіване. Протягом місяця, поки тривав експеримент, ставлення учасників до поїздок в метро, ​​та й загальний настрій, повільно, але неухильно змінювалися на краще. А до кінця місяця всі вони почали оцінювати своє життя в цілому значно позитивніше, ніж до експерименту.

Вчені пояснили це так: ми схильні надавати надмірне значення негативним аспектам речей, і часто не беремо до уваги їхні позитивні сторони. Учасникам, які давно не користувалися послугами громадського транспорту, метро уявлялося ворожим смердючим кошмаром, де безупинно бродять жахливі маніяки. А поїздивши в метро, ​​вони оцінили його переваги – можна зануритися у власні думки, почуття або навіть подрімати. За кермом, та ще в час пік не сильно розслабишся – це зайва година проведена у напрузі, а то і в роздратуванні. Отже, пересідаючи час від часу на громадський транспорт, ви дійсно зможете отримати від життя більше задоволення.

6. Рутина

Любителі займатися рутинними справами так само рідкісні, як і фанати поїздок в метро. Проте, дослідження, в якому взяли участь більше 30 000 чоловік із 34 країн, показало, що чим більше домашньої роботи бере на себе чоловік, тим щасливішим стає. З’ясувалося, що чоловіки можуть бути набагато корисніші в домашньому господарстві, ніж вважалося досі.

Більш того, коли вони бачать, як їхні дружини тягнуть всю домашню роботу виключно на себе, вони почуваються винними. А кому подобається почуватись винуватим? Тому, коли вони знаходять в собі сили встати з дивана і взяти до рук пилосос, то моментально виростають у власних очах і, відповідно, стають щасливішими.

7. Memento Mori

Смерть – це те, про що багато хто воліє не говорити взагалі. Наше існування на землі тимчасове, а небуття постійне. Як така ідея може привести до чогось, окрім депресії?

Виявляється – все зовсім навпаки. Люди, які думають про смерть, вміють радіти життю значно краще, та й спілкуватися з ними приємніше.

В ході одного експерименту вчені просили дві групи людей прогулятися по різних вулицях. Одна група гуляла вздовж цвинтарної огорожі, друга – на квартал далі від кладовища. У якийсь момент повз обидві групи проходив актор і «випадково» впускав записну книжку. Люди, що проходили повз кладовище, допомагали акторові підняти його книжку на 40 відсотків частіше. Дослідники пояснюють це близькістю кладовища, яке навіювало думки про смерть і про те, щоб зробити якомога більше доброго, поки є така можливість.

Ці висновки можуть здатися висмоктаними з пальця, але були й інші дослідження, які підтверджують цю теорію. Під час одного з них з’ясувалося, що люди, які пам’ятають про смерть постійно, схильні дбайливіше ставитися до навколишнього середовища. Під час іншого – що при згадці про смерть люди стають терпиміші по відношенню один до одного.

Отже, як би дивно це не звучало, для того, щоб почуватися щасливим, необхідно час від часу згадувати про те, що колись нас не стане.