Мудра притча про те, як навчити дітей бути щасливими

Йшов якось по дорозі мудрий старець, розглядав природу і милувався яскравими весняними фарбами. Тут він побачив чоловіка, який ніс на плечах неосяжно величезний тягар. Було помітно, як у нього від важкої ноші підкошуються ноги.

– Чому ти прирікаєш себе на таку важку працю і страждання? – запитав старець.

– Я страждаю для того, щоб мої онуки і діти були щасливими, – відповів бідолаха. – Мій прадід прирікав себе на важку працю заради діда, дід – заради батька, батько – заради мене, а я буду страждати заради щастя моїх дітей.

– А хтось у вашій родині був щасливим? – поцікавився старець.

– Поки ще ні, але діти і внуки напевно стануть щасливими! – мрійливо сказав чоловік.

– На жаль, неписьменний не може навчити читати, а кріт ніколи не виховає орла! – зітхнув старець.

– Спершу потрібно навчитися самому бути щасливим, тільки тоді ти зможеш навчити дітей щастя. Це і буде твій найцінніший подарунок.