2 різні світи: хтось сидить в окопі та їсть сухий пайок, а хтось переживає, що подорожчало пиво…

2 різні світи… Хтось сидить в окопі та їсть сухий пайок, або не їсть по декілька днів… а хтось переживає, що пиво “Соrona” по 49 гривень.

Хтось лежишь поранений в лікарні без ноги і мириться з тим, як далі жити… а хтось злий на те, що його не випускають з країни, адже так хочеться відпочити на all-inclusion, бо так “устал от вайни”.

Хтось збирає гроші на військову форму, аптечку, взуття для хлопця, що йде в армію, всім селом… а хтось незадоволений, що не працює McDonald’s, адже так хочеться чізбургера.

Хтось мріє поспати без звуків обстрілів і не в окопі, щоб вже життя не боятися грому та блискавки… а хтось обурений, що комендантська година з 23:00.

Хтось помре на полі бою і його тіло витягнуть лише через декілька днів, поховають і забудуть… а хтось скаже: « Я ево туда не пасилал…»

Хтось отримує гроші, боронячи свою країну, і всі відсилає батькам, дружині, дітям, кожен день ризикуючи своїм життям… а хтось: «Канєчна, ім па сто тисяч платят!»

Хтось хоче пити… а хтось: «А чому кола не холодна?»…

2 різні світи… дуже різні. Але ві%на одна, одна для цих різних світів. І виграти її можна лише тоді, коли не буде цієї прірви.

Перемогти можна лише разом!

^{Андрій Костюк}