Ніколи не говоріть собі цих 5 фраз
- У кожної нормальної людини час від часу з’являється дивний голос в голові, який каже, чому певні речі можливі в житті, а інші — ні. В більшості випадків він відіграє позитивну роль, тому що часто береже від проблем.
Однак інколи цей голос може перетнути допустиму межу, і зробити ваше життя нестерпним та нудним. Тому вчіться відключати його, а особливо в тих випадках, коли ви готові перетворити своє життя в справжню пригоду.
Сьогодні розглянемо 5 фраз, через які ми часто перестаємо рухатись вперед, відкладаємо наші мрії на потім, і, таким чином, руйнуємо наше життя.
1. У мене нема часу
Найчастіше люди не можуть змінити своє життя через фразу “Мені просто не вистачає часу”. Вони використовують її, щоб не відчувати провину, коли не можуть відшукати баланс в житті.
Замість цієї фрази потрібно використовувати іншу — “Це не є пріоритетом для мене”. Час — найцінніший ресурс, і те, на що ви витрачаєте його, є пріоритетним для вас.
Отож, кожного разу, коли вам захочеться сказати “У мене нема часу”, просто задумайтесь, що справді важливо для вас, і це, мабуть, точно не Фейсбук, відео-ігри, ролики в Youtube і т.д.
Якщо ви справді чогось хочете, і це для вас важливо, ви зможете знайти час.
2. Я не можу собі це дозволити
Крихітні голоси в наших головах змушують звикати до фрази “Я не можу собі це дозволити”, як до аргументу. І її суть полягає в тому, щоб не витрачати гроші на речі, які насправді для нас важливі. Це може бути поїздка чи навчальні курси, і коли ці голоси говорять про те, що ви “не можете собі це дозволити”, перш за все, вам потрібно розібратись із своїми рахунками, визначити, на що ж ви витрачаєте гроші. Тому що це покаже, що ви вважаєте важливим у вашому житті.
Отож, щоб фраза “У мене нема достатньо грошей” не виникала у вашій голові, вам потрібно зробити все можливе, щоб припинити витрачати їх на справді непотрібні речі, і перерозподілити фінансові ресурси на те, що приносить вам відчуття щастя.
3. Я занадто старий
Хто б не був автором фрази “Ви не можете навчити собаку нових трюків”, він — брехун. Сюзанна Коллінз написала книгу “Голодні ігри”, коли їй було 46. Тамаі Ватанабе підкорила Еверест вдруге у віці 73, через 10 років після попереднього рекорду.
Тому неважливо, скільки вам років — 20, 50 чи 80! Все, що стоїть на заваді досягнення мети чи здійснення мрії — це той крихітний голос в голові, який зупиняє вас від позитивних змін.
Запитайте себе: Чи можу я знайти спосіб бути щасливішим та здоровішим сьогодні, аніж я був вчора? Що я можу зробити для того, щоб зробити своє життя більш повноцінним, ніж воно було минулого року?
Ніколи не буває занадто пізно змінювати щось в своєму житті. Ви ніколи не будете занадто старими, щоб вчитись, і ніколи не пізно змінити свій шлях на кращий.
4. У мене нема таких же можливостей, як в інших людей
Ми завжди бачимо можливості та успіх інших людей, і замість того, щоб запитати себе “Як я можу це зробити?” чи “З чого мені варто почати?”, голос в голові починає говорити абсолютно інше: “Мабуть, добре, але…” або “Якби я тільки мав (додайте випадкову можливість), то я би міг досягнути успіху”.
Ми всі в цьому житті граємо на різних рівнях складності. Деякі люди народжуються з чудовими генетичними даними, або їхні батьки багаті, і тому їм ніколи не доведеться працювати. Такі люди грають гру під назвою “Життя” на спрощеному рівні.
Інші народжуються в неблагополучних сім’ях, в країнах третього світу, з хронічними захворюваннями, в районах з поганою шкільною освітою, і вони грають ту ж саму гру на складнішому рівні. Однак, чим складніша історія походження, тим цікавіша подорож героя. Ми можемо або скаржитись на умови, або визнати їх і намагатись змінити.
Інколи обставини складаються так, а не інакше, і в цьому нема нашої провини. Але наш обов’язок полягає в тому, щоб спробувати їх змінити.
Коли ми визнаємо той факт, що ніхто окрім нас самих не витягне нас із ями, ми зможемо змінити своє життя.
Тому потрібно заспокоїти голос в своїй голові, який продовжує говорити “Я не можу це зробити, тому що…”, і продовжувати працювати на шляху до досягнення кращого життя.
5. Життя — це не казка, фільм чи гра. Будь реалістом
Коли ми розглядаємо наше існування як щось, що потрібно перетерпіти, кожне випробування підсилює наше негативне налаштування, і в результаті ми почуваємось нещасними. Однак, якщо ми сприймаємо життя, як подорож, кожний виклик стає можливістю навчитись чогось нового, рости і змінюватись.
Якщо ви отримуватимете задоволення від життя, то в ньому все частіше відбуватимуться приємні речі, а це приведе до його покращення в загальному.
Тому не шукайте собі виправдань. Замість того, щоб вигадувати причини, чому ви не можемо зробити щось, поставте собі запитання “Гаразд, що справді я повинен зробити і як я маю це зробити, щоб все стало реальністю?”.
Отож, тепер, коли ми заспокоїли свої голоси в голові, час кожному з нас почати свою пригоду!
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
