Треба жити так, як підказує серце. А воно просто хоче любити …

Наші жінки обожнюють називати себе сильними. І роблять це в різні часи, етапи, використовуючи при цьому всякі можливості. Причому, кажуть про свою силу, в основному ті, які, в принципі, не повинні про це повідомляти. Сильні в нас красуні з Інстаграму, бо мужньо витерпіли курс чергового підколюваня губ. Сильні дівчата, які пережили зраду кавалера. Сильні ті, які скинули кілька кілограм. А які сильні ті, хто не їсть після 18-ї або народили дитя під епідуральною анестезією!

Спочатку це виглядає мило, потім скидається на якусь параною. Мужніми були наші прабабусі і бабусі, бо пережили голод і війну. Бо навіть зараз, виживають на маленьку пенсію, часто забуті дітьми-внуками, у порадниках і співрозмовниках маючи лише Бога. Сильні – матері, які зубами видирають життя своєї дитини із лап смерті. А жінки, які зустрічають синів із фронту? Скільки у них нереальної сили? А жінка-хірург? А доярка, яка в 4-й ранку йде на ферму? А звичайна ґаздиня, яка в спеку обробляє город, ледь не падаючи з ніг? Вони не сильні?

Але ті дівчата про це не скажуть. Вони-скромні, тихі, як річка і спокійні, наче літній вечір.Вони – справжні.

Суспільство нав’язує нам штампи і бути звичайною, простою, слабкою – уже не модно, не престижно. Але чи варто ламати себе, переконуючи світ у власній силі? Стара дитяча оповідка у пошарпаній радянській книзі навчила мене банальної мудрості:”ніколи не смійся над слабкою жінкою. Вона віддала свою силу тобі”.

Ми маємо право на сльози, на вияви жіночих слабостей, на зміну настрою. Ми маємо право не вміти робити чоловічу роботу, ми маємо право не хотіти стріляти. Ми можемо не любити футбол чи рибалку. І це нормально, і нічого страшного в цьому немає. Треба жити так, як підказує серце. А воно просто хоче любити.

… Чергова сильна-пресильна жінка з бровами, які, мабуть, світяться у темноті, прямує до Range Rover. Назустріч їй поволі йде молодий хлопець у шортах. У нього протез замість ноги. Вона охоплює його зневажливим поглядом і гордо, задерши голову чимчикує далі. Такі різні… Вона ж бо сильна, мудра, серйозна. А він? А йому треба побажати щастя. І менше таких “силачок” на життєвому шляху…