Мудра притча про труднощі в нашому житті. Прочитайте і ви багато зрозумієте для себе!

– Майстрe, – одного разу запитав учень, – чому існують труднощі, які заважають нам досягти мети, відхиляють нас в бік від обраного шляху, намагаються змусити визнати свою слабкість?

– Те, що ти називаєш труднощами, – відповів Учитель, – насправді є частиною твоєї цілі. Перестань з цим боротися. Всього лише подумай про це, і прийми до уваги, коли обираєш шлях. Уяви, що ти стріляєш з лука. Мішень далеко, і ти не бачиш її, оскільки на землю опустився густий ранковий туман. Хіба ти борешся з туманом? Ні, ти чекаєш, коли подує вітер і туман розвіється. Тепер мішень видно, але вітер відхиляє політ твоєї стріли. Хіба ти борешся з вітром? Ні, ти просто визначаєш його напрямок і робиш поправку, стріляючи трохи під іншим кутом. Твій лук важкий і жорсткий, у тебе не вистачає сил натягнути тятиву. Хіба ти борешся з луком? Ні, ти тренуєш свої м’язи, з кожним разом все сильніше натягуючи тятиву.

– Але ж існують люди, які стріляють з легкого і гнучкого лука в ясну, безвітряну погоду, – сказав учень ображено. – Чому ж лише мій постріл зустрічає стільки перешкод на своєму шляху? Невже Світ пручається моєму руху вперед?

– Ніколи не дивись на інших, – посміхнувся Вчитель. – У кожного свій лук, своя мета і свій власний час для пострілу. Одні обирають собі за мету точне попадання, інші – можливість навчитися стріляти.

Учитель знизив голос і нахилився до учня:

– І ще я хочу відкрити тобі страшну таємницю, мій хлопчик. Туман не опускається на землю для того, щоб перешкодити твоєму пострілу, вітер не починає дути для того, щоб відвести твою стрілу в бік, жорсткий лук створений лучником не для того, щоб ти усвідомив свою слабкість. Все це існує саме по собі. Це ти вирішив, що зможеш в цих умовах точно вразити мішень. Тому, або перестань скаржитися на труднощі і починай стріляти, або утихомир свою гординю і вибери собі легшу ціль. Ціль, по якій можна стріляти впритул.

^{Автор: Борис Крумер}